На неділю, на свято Трійці, припадає День працівників легкої промисловості, з нагоди якого на Рівненській фабриці нетканих матеріалів влаштовували масове гуляння.
Цього року свято «Мануфактура-2022» відкладається до кращих часів. А в тому, що вони настануть, співвласник «нетканки» Богдан ГАПЯК не має найменшого сумніву. Наразі ж підприємству доводиться долати всі, зумовлені нападом рашистів, труднощі.
– Богдане Володимировичу, з якими найбільшими проблемами з огляду на війну стикається нині «нетканка»?
– Скрутно нині не тільки нам, а й всій Україні. З труднощами інших підприємств обізнаний тільки приблизно. Тому зупинюся виключно на Рівненській «нетканці». Найбільша наша проблема – руйнування через бойові дії багатьох ланцюжків постачання та збуту. Особливо це стосується постачання. Ряд підприємств, де ми раніше брали сировину, опинилися в зоні бойових дій і призупинили роботу. Тому ми змушені були шукати нових постачальників як в Україні, так і за кордоном. Друга відчутна проблема – скорочення замовлень. Найперше це стосується швейних, фільтрувальних полотен. Особливо ж геотекстилю, виробництво якого є одним із основних напрямів роботи нашого підприємства. Традиційно весна-літо – це сезон продажу цього типу нетканих матеріалів. А замовлень нині дуже мало. Це зрозуміло. Адже в час війни будівництво і ремонт доріг відійшли на другий план. Ще одна всім відома проблема, яка впливає на логістику, це тотальний дефіцит пального. Є й інші труднощі, пов’язані з цінами на енергоносії, кадрами, плануванням. Та основні проблеми, окреслені мною, – найбільші. Втім, ми, як завжди, налаштовані оптимістично. Фабрика за півстолітню історію зіштовхувалася з різними негараздами, але завжди долала їх. Упевнений, що подолає й цього разу.
– Дедалі частіше доводиться чути про відбудову держави після війни. Що необхідно, аби підняти економіку країни?
– Передусім треба, аби закінчилася війна. Бо поки тривають активні бойові дії і є загроза суверенітету країни, говорити про якісь перспективи розвитку економіки складно. Звісно, масштаби руйнувань на півночі, сході, півдні держави величезні. Без допомоги Заходу відбудова цих регіонів та економічного потенціалу України неможлива. Потрібен буде своєрідний план Маршалла-2. Але ці процеси залежать від центральної влади, міністерства закордонних справ, дипломатії. А поки що слово має бути за ЗСУ – аби вибити ворога з нашої території.
– Зараз акцент уваги зосереджений на тому, що всі підприємства повинні активізувати свою діяльність, таким чином підтримуючи ЗСУ і зберігаючи життєдіяльність країни. Чим могла б допомогти у нинішній нелегкий час бізнесу, який також переживає кризу, держава?
– Держава опинилася перед багатьма викликами. Перший і головний – це відновлення суверенітету та територіальної цілісності. Другий – це вирішення проблеми зовнішніх та внутрішніх переселенців. Цьому питанню приділяється серйозна увага. Але не можна обходити стороною і виробничий сектор, промисловість і сільське господарство. Без надійного тилу не буде перемоги на фронті. І нашим бійцям, і переселенцям, і решті громадян треба щось їсти, у щось вдягатися. Тому має бути терміново розроблена і вступити в дію тимчасова державна програма з підтримки вітчизняного виробника. Вона має включати в себе розробку м’якої системи оподаткування. Але податки при цьому повинні платити всі, хто має змогу. Контроль за цінами на пальне та енергоносії. Заміщення, де це можливо, імпортних товарів українськими. Повірте, це не те, що бажані. Це необхідні речі.
Розмову вів Олександр СУБОТ