На Рівненщині війна сповістила про себе вже у перший день від початку повномасштабної агресії, коли вранці 24 лютого російські ракети упали на летовище. А згодом після ракетних атак горіли місцеві нафтобази, інфраструктурні об’єкти…
Тож чим живе область, яка майже на 220 км межує із Білоруссю – країною, звідки десятки разів злітали й падали на українську територію ракети, де на кордоні формувалася й нині накопичується ворожа техніка? Як вдалося області, територією якої проходять кілька міжнародних транспортних коридорів, стати потужним гуманітарним хабом, де все підпорядковано одній меті – допомозі фронту та тим, хто зазнав лиха від російської агресії?
Про це та інші ключові аспекти нинішньої ситуації на Рівненщині дізнавався кореспондент Укрінформу в начальника обласної військової адміністрації Віталія Коваля.
ОБЛАСТЬ ПРИЙНЯЛА 54 ТИСЯЧІ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ
Наразі на Рівненщині перебуває понад 54 тисячі переселенців. З них майже 17 тисяч – діти з небезпечних районів. Прихистили майже сотню дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування, 84 дитини-інваліда. Також у нашу область евакуйовані три прийомні сім’ї та чотири дитячі будинки сімейного типу.
– Як їм усім – і дорослим, і малим переселенцям – даєте раду?
– Для допомоги переселенцям створили колцентр допомоги, який діє при обласній адміністрації. Запровадили гарячу лінію психологічної підтримки, на яку вже надійшло понад 800 дзвінків. Люди хочуть знайти душевну розраду, телефонують через відчуття безпомічності, страху, невпевненості у тому, що буде завтра.
– Як інтегруються переселенці?
– Для інтеграції переселенців ми використали різні сервіси пошуку роботи. Це і робота Центру зайнятості, і гарячі лінії. Запустили телеграм-бот @work_in_Rivne_region, де за останній місяць заповнено понад 200 вакансій. Приємно, що багато переселенців охоче цікавляться роботою.
До речі, Рівненщина утримала баланс між доходами та витратами. За чотири місяці область перевиконала бюджет. Порівняно з минулим мирним роком приріст становить майже 9,5%. Це додаткові 208 млн грн, які надійшли в бюджет.
РЕЛОКАЦІЯ: ВІД ПІДПРИЄМСТВ ДО УНІВЕРСИТЕТІВ
– На Рівненщину їдуть не тільки люди, постраждалі від російської агресії, а й підприємства. Напевно, це теж величезний шмат організаторської роботи – підготувати і сприяти запуску виробництв у нових умовах.
– Релокуємо усе, що можна: підприємства, університети, установи, клініки. Розуміємо, як це важливо, щоб успішні бізнеси й надалі (навіть в умовах війни) працювали в Україні. Щодо податків на доходи фізичних осіб, то ми їх залишаємо в тих регіонах, звідки приїхали ці підприємства. Переконаний, Чернігівській, Сумській, Харківській областям ПДФО у рази необхідніший, ніж Рівненщині.
Всього з потерпілих районів на Рівненщину надійшло понад 300 заявок для можливого розташування евакуйованих підприємств. Із них приблизно чверть сотні запрацювали.
Діапазон підприємств досить широкий – від швейного виробництва та продтоварів до меблів, будматеріалів. Рівняни вже навіть каву п’ють від передислокованої у місто виробничої кавової компанії «Есмеро-Сервіс» та продавця преміальної кави «FINCA CAFE».
– А як щодо місцевого бізнесу, як він переорієнтовує свою роботу у воєнних умовах?
– Місцевий бізнес теж переорієнтовує свою роботу у воєнних умовах. Для прикладу, підприємство, яке займалося фасуванням і дистрибуцією, тепер стало центром збору продуктових наборів в інші області. Швейні підприємства виготовляють розвантажувальні жилети. Макаронна фабрика в рази збільшила виробництво, оскільки на їхню продукцію чекають не тільки на Рівненщині, а й в інших областях.
Щотижня зустрічаємося з представниками бізнесових структур. Це зазвичай 120-140 учасників. Обов’язково присутні керівники податкової, митниці, відповідних служб.
Ця синергія дає конкретні добрі результати. Зокрема, минулого місяця між військовою обласною адміністрацією та представниками Всесвітньої продовольчої програми (WFP) домовлено про допомогу для переселенців. Благодійники вже закупили для громад області 1600 тонн борошна і гороху.
ПЛАНУЄМО НАГОДУВАТИ І РІВНЕНЩИНУ, І ЧЕРНІГІВЩИНУ, Й СУСІДНІ РЕГІОНИ
– Віталію Станіславовичу, ви згадали про співпрацю із закордонними партнерами. Якими є ці контакти зараз, коли йдеться про надання гуманітарної допомоги? Яка роль тут, власне, обласної військової адміністрації?
– Рівненська область уже прийняла майже 5 тисяч тонн гуманітарної допомоги від європейських партнерів. Головне – зробити все прозоро, щоб допомога йшла через дашборди, через онлайн дані. Також важливо допомагати бажанню громадян, релігійних організацій, установ займатися волонтерською діяльністю і підтримувати їх. Окремо працює у нас і медичний хаб на базі Рівненської обласної лікарні. Наприклад, нещодавно Рівненщина перенаправила понад 50 тонн ліків зі США у найбільш постраждалі регіони України – до Харківщини, Чернігівщини, Сумщини.
– Знаю, що постраждала від російської агресії Чернігівська область для Рівненщини відтепер на особливому рахунку.
– Так, Чернігівщина визначена Офісом Президента як підшефна. Виконуємо завдання уряду щодо формування продуктових наборів з одинадцяти найменувань. Уже відвантажили 200 тисяч. Щодня волонтери фасують майже 10 тисяч наборів. Їздив на Чернігівщину, бачив і розумію, як все це важливо для них. Нині триває другий етап допомоги для Чернігівщини. Громади, релігійні організації допомагають інструментами, будівельними матеріалами, щоб швидше відновити нормальне життя на Чернігівщині. Зрештою, й інших областях, яким допомагаємо.
– Яка ситуація зараз в АПК області?
– Дорожимо зараз кожним гектаром, використовуємо усі можливі площі. Із запланованих 420 тисяч га вже засіяли понад 400. До речі, нещодавно понад 150 фермерських господарств отримали насіння кукурудзи з-за кордону. Його аграріям краю безплатно надала міжнародна компанія «Байєр». Усе насіння високоякісне. Так що ініціатива Мінагрополітики в дії. Загалом закінчити посівну в області плануємо до кінця травня. Дуже вдячний аграріям, які змінили карту посіву й акцентували увагу на продовольчій групі. Тож плануємо нагодувати і Рівненщину, і Чернігівщину, й сусідні регіони.
ПРО ПАЛЬНЕ, РАЦІЇ ДЛЯ ТЕРОБОРОНИ
– Щодо пального. Як тут аграрії (та й не тільки вони) почуваються у такій складній ситуації?
– Ситуація складна. Втім, жодної зупинки посівної через відсутність дизпалива не було. Більшість фермерських господарств наперед запаслися. Є локальні проблеми в окремих фермерів. Опрацьовуємо їх індивідуально. Ми забезпечили пальним підприємства критичної інфраструктури. Це «швидкі», транспорт Нацполіції, ДСНС, енергетичної та комунальної сфери. Також ми на постійному зв’язку з усіма мережами АЗС Рівненщини. Випрацьовуємо логістичні сценарії для зменшення черг на заправках. Для зручності мешканців запровадили щоденне інформування про пальне на заправках. Такі оперативні дані за відомостями АЗС подаються на інформаційні ресурси ОВА двічі на день – о дев’ятій ранку та о шостій вечора.
– Як почувається Рівненська тероборона? Чи має все необхідне, аби захистити рідний край?
– Точно є злагодженість і відчуття того, що люди готові й надалі робити те, що роблять. Фінансування обласної оборонної програми з початку війни зросло на 300%. Так, на придбання одягу та спеціального спорядження для військовослужбовців ЗСУ та інших сил сектора оборони передбачено виділити 55 млн грн, 35 млн грн з яких – це запланована сума субвенцій обласному бюджету та з бюджетів громад. Нині громади вже профінансували майже 25 млн грн, щоб першочергово придбати амуніцію для бійців Тероборони. Зокрема, шоломи та бронежилети класу 4 та 4+ військовослужбовцям сектора безпеки, які є жителями цих тергромад. Понад 5 млн грн сягнули витрати на закупівлю радіостанцій.
– А як щодо мобілізації тих, хто прибув на Рівненщину з інших регіонів?
– Більш ніж половина, а саме 58% чоловіків-переселенців, уже прибули в центри комплектування для постановки на військовий облік. А третина від поставлених на облік таких осіб уже мобілізовані в ЗСУ.
ПРО СИЛУ ДУХУ І ТІЛА
– Віталію Станіславовичу, ви син заслуженого тренера з греко-римської боротьби. Крім цього ще й перший віцепрезидент Всеукраїнської федерації греко-римської боротьби, член НОК України. У нинішніх умовах вдається знайти час на тренування?
– Звичайно. Взагалі я завжди закликаю усіх в будь-яких ситуаціях знаходити час на спорт, оздоровлення. Україні потрібні здорові люди – сильні духом і тілом. Тож, коли випадає можливість, відвідую тренування з греко-римської боротьби. Це мій спорт, як кажуть, по життю. Також нещодавно тренувався із боксерами з Харкова. Спортсмени переїхали до Рівного як переселенці, готуються до участі в міжнародних змаганнях. Узагалі, коли ти тренуєшся, ти в тонусі. Гарна фізична форма допомагає боротися на всіх фронтах і тримати надійний тил.
Олег СНІТОВСЬКИЙ