Коли 49-річний Андрій Галій із Дубна повернувся додому після поранення, яке отримав на фронті, він почав будувати не просто майстерню — він відбудовував своє життя. Добу в комі, складна операція на тазу, втрата здатності говорити й писати, тривалий період реабілітації — усе це позаду. Зараз він знову працює з деревом, як і колись, до війни.
Його історія — приклад сили волі, підтримки близьких та терапевтичної сили ремесла. Після участі в бойових діях на Донеччині й важкого поранення біля Куп’янська Андрій не тільки відновився, а й знайшов новий сенс у столярній справі. Він виготовляє скриньки, табуретки й мріє про крісла-гойдалки для онуків.
Ветеран із Рівненщини розповів про поранення, реабілітацію і майстерню
Знайшов відраду в роботі з деревом 49-річний ветеран Андрій Галій із Дубна на Рівненщині. Він зазнав поранення біля Куп’янська влітку 2023 року. Після лікування та операції з ендопротезування в межах програми «Врятуй кінцівку», чоловік повернувся додому й облаштував свою майстерню. Андрій Галій, учитель трудового навчання за фахом, виготовляє дерев’яні скриньки, сувеніри, табуретки та хоче робити крісла-гойдалки.
У 2022 році Андрій Галій пішов до військкомату добровольцем. Свою історію ветеран розповів Суспільному. Каже, що спершу потрапив у резервну роту в Дубно:
«Згодом – у 14 ОМБ, у частину в місто Володимир. Там підготувалися на полігоні. Потрапив до хороших хлопців. У мене у відділенні були всі «атовці», лише я без бойового досвіду. В липні 2022 року ми заїхали в Донецьку область у Соледар. Там отримав перший бойовий досвід. Згодом наша бригада брала участь у звільнені півночі Харківщини».
Був у комі, тепер – старається жити повноцінно
Потому Андрій Галій воював на Куп’янському напрямку, де 25 червня 2023 року отримав поранення. Добу був у комі.
«Дуже багато людей мені допомагали. Тоді евакуювали з Харкова в Полтаву. У мене був трохи розбитий таз. І я потрапив у таку програму «Врятуй кінцівку», по якій мене евакуювали в Київ. Довго чекав на операцію. У результаті поставили мені ендопротез кульшового суглоба. Лікарі були хороші, все сподобалося», – поділився ветеран.
Зі слів чоловіка, звільнили його з ЗСУ 8 лютого 2024 року:
«Я жартував, що мене звільнили в один день із Залужним. Тому, мабуть, це знак, що мене теж чекає така кар’єра».
Не міг говорити та писати, ходив із милицями: ветеран про реабілітацію
Андрій Галій розповів, що попри складнощі, підтримка близьких людей і наполеглива робота позитивно вплинули на реабілітацію:
«Дикція в мене не дуже, але я майже тиждень взагалі не розмовляв. Як вчився говорити, то хтось мені казав читати реп, хтось – співати. Всі допомагали, вправи постійно робив – і якось помаленьку почав писати. Дружина постійно була зі мною. Лікарі сказали жити повноцінним життям, наскільки це можливо».
Зараз, зізнався ветеран, вправи трохи закинув, але, де можливо, їздить велосипедом. Палку викинув торік 16 грудня і більше до неї не повертався.
Вчитель трудового навчання за фахом, з досвідом роботи в колонії
Коли повернувся додому, почав облаштовувати майстерню, де працює з деревом.
Андрій Галій був вихователем у Дубенській виховній колонії. Додав, що з 2012 року покинув ту роботу і почав столярувати в місцевого підприємця, виготовляв практичні речі:
«Я взагалі за спеціальністю – вчитель трудового навчання. І завше мене тягнуло до роботи з деревом. Тому коли повернувся додому після служби, задумав зробити собі таку майстерню. Хлопці допомогли мені придбати верстати».
Зі слів чоловіка, допомагав йому підприємець Віталій з Києва, який продає квіти. Йому потрібні були для композицій дерев’яні ящики. Він попросив їх виготовити – і так поступово Андрій Галій повернувся до роботи з деревом.
«Потім почав робити скриньки. А згодом в інтернеті побачив хлопчину, який робить такі цікаві речі. Мені дуже сподобалося. Звичайно, ідея – плагіат, але малюнки я сам роблю». Це планую наш місцевий собор вирізьбити. Не знаю, як вийде, бо вже давно не брав різці в руки. Для добра така робота. Мені подобається, тому зайнявся таким».
З практичного – ветеран виготовляє табуретки. У планах – крісла-гойдалки
«Якщо столяр навчився робити табуретки, то він зробить і двері, і вікно, і решту. З меблів – зараз виготовляю табуретки. А ще хочу робити крісла-гойдалки. Щоб онуки могли подарувати дідусеві чи бабусі. Але для цього потрібно більше інструменту та часу», – поділився Андрій Галій.
Чоловік розповів, що мріє про завершення війни. Хоче побачити побратимів, щоб вони повернулися здоровими додому. І бажає щастя своїм дітям і своїй родині.