Весільна традиція «Читання корони на Рівненщині» проводиться і досі в деяких регіонах. Експедиційно-пошукова робота привела на Острожчину.
До слова, одного разу при розмові моя невгамовна, креативна колега – директорка Центру культури й дозвілля Острозької міської ради Тетяна Йосипівна Довга, обмовилася, що над нею теж здійснювався цей обряд. Виявляється, княжа Острожчина теж входить до території побутування даної традиції.
У перший день завітали у село Межиричі до знаної хранительки традиційної культури свого регіону 84-літньої Віри Василівни Білецької. У свій поважний вік жінка пам’ятає увесь весільний репертуар: від замішування короваю напередодні весілля до «курки» – останнього весільного дня! Читання корони служило невід’ємним атрибутом кожної дівчини, якщо вона була цнотливою. «Мені читали!» – жартує Віра Василівна.
Весільний вінок і корону зберігають роками
Жінка до сьогодні зберігає свій весільний вінок і корону – двометрову стрічку, зав’язану трьома бантами. Спочатку тримала це все в іконі Богородиці, як і годиться всім жінкам там зберігати ці атрибути. А недавно Віра Василівна зняла їх, бо «готується померти», то, згідно з традицією, просить рідних покласти все це у труну.
У Віри Білецької із 50-х років ХХ ст. зберігся папірець із текстом корони, який їй урочисто читали. Цей папірець її брата, який читав корону на багатьох весіллях. Були такі читці, яких брали спеціально за дружбу (старшого свата), бо ті вміли дуже урочисто читати корону. А в тексті корони Віри Василівни звучать такі слова, які підтверджують версію мого дослідження про коронування Ярополка Ізяславовича:
«Сьогодні тебе, панно молода, коронуємо
В цю розмарану корону,
Котора в темних лісах процвітала,
Бо ти собі давно цього бажала.
Слава цій Короні!»
У суботу, коли коровайниці добре попрацюють з короваєм, то їм мати нареченої подарує по «гусочці» – скручена у вигляді гуски булочка з тіста короваю, а для молодят інша хлібна традиція – дві опарки. Одна більша парна булочка, що складається з двох з’єднаних в одне хлібних кульок, яку молоді з’їдять після весілля. А меншу, таку ж із двох частин, кладуть молодій у пазуху. Цю опарку ділять на двох молодят і вони з’їдають відразу після вінчання. Такий хлібний захист пари від усього злого.
Хранительниця тексту корони
Наступний візит був до 78-річної Галини Олександрівни Бардюк, яка живе у селі Грозів. Жінка весь свій вік проспівала у «хор-ланці», зберігає фольклорну спадщину, знає багато весільних традицій. Пам’ятає читання корони на своєму весіллі й навіть зберігає текст Корони! Він зовсім інший, ніж у Віри Білецької з с. Межиричі й завершується словами: «Слава тобі, зелена корона!»
Свої весільний віночок та саму стрічку корони Галині Олександрівні, на жаль, не вдалося зберегти, бо її хата двічі горіла…
Галина Олександрівна глибоко віруюча жінка, співає в церковному хорі й навіть була «сестричкою» у своєму храмі. Це традиція с. Грозів, якої немає навіть у сусідніх селах. У «сестрички», як зазначила жінка, посвячує священник уже тоді, коли жінка вже «не спить» із чоловіком. Її функція має євангельське коріння про дів зі свічами – кожна сестричка сукає собі величезну храмову свічку, позначає її биндою і використовує під час богослужінь у певні моменти вечірньої, ранкової та літургії. Сестрички стають «живим» коридором від середини храму до амвона (підвищення біля вівтарного іконостаса), їм дозволяється виконання церковних доручень, у тому числі й прибирати та брати в руки церковну утвар, що не всім дозволено.
Експедиція триває, отож попереду – нові зустрічі, цікаві надбання збережених традицій. Весільна традиція «Читання корони на Рівненщині».
Ірина РАЧКОВСЬКА-БАКОВЕЦЬКА, директорка Рівненського обласного центру народної творчості
Подружнє фото Бардюк на головному фото.
Фото Мирослави ЯГОДКИ
- Унікальна автобусна зупинка з’явилася у Мичеві на Рівненщині
У селі Мичів, що входить до Малятинського старостинського округу, талановита мешканка Іванна Біль власноруч розфарбувала автобусну зупинку в яскравому українському стилі. Вона перетворила звичайний об’єкт інфраструктури на справжній символ гордості, натхнення та любові до рідної землі.
Читайте також: