Чому на Рівненському Поліссі несли паску до сонця і вмивалися водою з яйцями

Чому на Рівненському Поліссі несли паску до сонця і вмивалися водою з яйцями

Світлана Пікула
Світлана Пікула 11.04.2026, 16:00

На Рівненському Поліссі Великдень мав свої традиції — прості за виглядом, але насичені символами і обрядами. Частину з них сьогодні можна побачити лише в окремих селах, але саме вони показують, як святкування поєднувало християнство і давні народні уявлення.

Як починали Великдень: хрін і вода з крашанками

Після святкової служби родини поверталися додому і сідали до столу. Розговіння тут часто починали не з яйця, а з хріну — як символу сили й очищення. Уже після цього куштували освячені страви.

Один із характерних обрядів — умивання водою з крашанками та монетою. Так робили, щоб забезпечити здоров’я, красу і добробут на рік. Сьогодні цей звичай зберігся лише подекуди, але він добре ілюструє, як у святі перепліталися віра і побутові уявлення.

Пам’ять про предків і значення великоднього кошика

Великдень на Поліссі був пов’язаний і з пам’яттю про померлих. Частину освяченої їжі могли залишати “для предків”, шкаралупу від яєць закопували біля воріт або кидали у воду, а вже за кілька днів родини йшли на кладовище — на Проводи.

Святковий кошик мав усталений набір продуктів: паску, 13 крашанок — як символ Христа і апостолів, а також хрін, сіль і мак. Освяченим маком обсипали хату, щоб уберегти її від “нечистої сили”.

Що робили перед Великоднем і навіщо несли паску до сонця

Частина цих звичаїв формувалася ще під час підготовки до свята. Найважливішим днем вважався Чистий четвер, коли виконували обряд “сповіді діжки”.

Дерев’яну діжу, в якій протягом року місили хліб, мили, накривали рушником і виставляли надвір — щоб її освятили сонячні промені. Після цього в ній замішували тісто для паски. У деяких селах цей звичай сьогодні відтворюють.

Сонце мало особливе значення: паску іноді виносили на світанок, щоб вона отримала благословення не лише в церкві, а й від природи.

Як продовжували святкування після Великодня

Після свята життя виходило на вулицю. Традиційно молодь збиралася біля церкви або на майдані, водила гаївки — хороводи з піснями та іграми.

Також існував звичай волочильного — коли ходили в гості до родичів і сусідів із паскою та яйцями. Сьогодні ці традиції частіше збереглися у вигляді відтворень або в окремих громадах.

Читайте також: Великдень під час війни: українців закликають бути особливо пильними