У засновниці Академії фінансової грамотності Ольги ІГНАТЬЄВОЇ є заповітна мрія. Вона хоче (і не приховує цього) зробити Рівне містом фінансово щасливих людей.
Отож, не покладаючи рук, працює над реалізацією свого задуму, вишукуючи для цього все нові й нові інструменти та можливості. При цьому доволі успішно.
– Знання, якими глибокими вони не були б, без практичного застосування все одно, що віра без діла, – каже Ольга Ігнатьєва. – Тому, навчаючи фінансової грамотності, я завжди намагаюся знайти ті освітні форми, які були б не просто цікавими і пізнавальними, а й давали б конкретний результат. Адже, як зауважила, коли, для прикладу, розповідаю про фінансову грамотність дорослим, вони якимось чином розуміють, для чого вона їм. Але в силу різних обставин (брак часу, терпіння, наполегливості тощо) у більшості не використовують набуті знання, щоб передусім змінити свій світогляд. А відтак і ситуацію чи в деяких випадках і все життя. Тому наголошувала і наголошую: для того, аби бути фінансово грамотними, треба на практиці застосовувати хоча б 80 відсотків з того, що пізнали, чого навчилися.
– Тобто, ви вперто ідете до своєї цілі – зробити Рівне містом фінансово щасливих людей.
– Так. Хоча й усвідомлюю, що, з одного боку – це гарне гасло, а з іншого – непроста копітка робота. Бо якщо працювати з дорослими, то доводиться дуже жорстко змінювати їхні звички. Все залежить від рівня готовності людей до перемін на краще. Зовсім інша справа – діти, з якими набагато легше досягти реалізації цієї ідеї. Бо діти – це та глина, з якої можемо ліпити все, що завгодно, формувати їхній світогляд, закладаючи необхідні звички і навики.
Щоправда, коли почали шукати варіанти, як працювати з дітьми, особливо в умовах пандемії, то зрозуміли, що й тут не все просто. Зокрема, збагнули, що, з одного боку, вони дуже потребують бути почутими, їм помітно не вистачає спілкування. А з іншого вони стають дедалі більш залежними від можливостей «цифри», які дозволяють натиснути на клавішу комп’ютера чи кнопку смартфона і опинитися десь далеко від реальності. Крім того, як виявилося, є чимало дітей, які бояться входити в прямі стосунки, взаємодію. Начебто є інтерес. Але страх, який переважає, перешкоджає відкритості спілкування. Через те ми вибрали форми роботи, які дозволяють нам працювати в онлайн-режимі. У цьому нам дуже допомогло те, що виграли грант від міського управління економіки, що дозволило нам придбати всю необхідну апаратуру.
– Іншими словами, ви взялися зруйнувати бар’єр, який виникає між дитиною і соціумом?
– Можна й так сказати. Першим кроком у цьому напрямі було те, що ми спільно з РАЛ «Престиж» ім. Л.Котовської, за що окрема подяка директору Сергію Рачинцю, започаткували проєкт «Дебатний клуб». І вже через «Дебатний клуб» продумали свій підхід і методи залучення дітей до спілкування. Для цього вибрали як продумані нами, так і запропоновані дітьми теми. А оскільки фінансова грамотність червоною ниткою проходить у нас через будь-яку діяльність, вже обговорили такі питання, як «Чи потрібно школярам займатися підприємницькою діяльністю?» і «Чи потрібна профорієнтація в 7-8 класах?» Наступними темами, які порушимо в «дебатному клубі», будуть «Чи потрібне викладання фінансової грамотності?» і «Чи потрібне викладання у старших класах такого предмету, як «Вступ до підприємництва»?» Чому саме ці теми є актуальними? Тому, що хочемо побачити дитину, яка не просто інтегрується у цей світ, а протягом навчання в школі використовує всі можливості для того, аби сформувати такі навики, які допоможуть їй відчувати себе у дорослому житті впевнено і комфортно.
Як це можна зробити? Насамперед навчитися відкритості й не боятися говорити про те, що бере тебе за живе. Бути учасником тих дебатів, які дозволяють розвиватися. Вміти комунікувати і набиратися один в одного позитивного досвіду, вчитися один в одного. Таке навчання «рівного в рівного» на сьогодні, як показує практика, є найбільш актуальним для підлітків і молоді. Тому саме на ньому й акцентуємо свою увагу.
– Виходить, що, навчаючи дітей, ви самі вчитеся?
– У нас нині є безліч можливостей, коли можемо допомогти нашим дітям і водночас самим розвинутися в різних напрямах. Наприклад, наступним після «Дебатного клубу» кроком став проєкт «Студії соціального підприємництва: від ідеї до змін у громаді», який реалізуємо спільно з командою та учасниками з Полтави та Харкова. Ці два проєкти є переможцями в рамках програми Британської Ради «Активні громадяни» , що співфінансується Посольством Великої Британії в Україні. Проєкт «Студії соціального підприємництва: від ідеї до змін у громаді» розрахований на молодих людей віком від 16 до 25 років і має на меті навчити їх соціальному підприємництву. Тобто допоміг опанувати певні навики фінансового мислення і підприємництва. У рамках цього проєкту ми знайомимо його учасників з азами підприємництва. А далі вони прописують свої ідеї, аналізують їх соціальний вплив, формуються в команди, готують презентації своїх бізнес-планів і захищають їх. Більше того, ми навіть продумали можливості реалізації їхніх проєктів – знайшли міжнародні фонди та організації, що проводять конкурси на надання грантів для втілення ідей соціального підприємництва.
Все це – ті практичні завдання, які ми поставили перед собою, щоб відійти від теоретичності, коли немає можливості спробувати реалізувати отримані знання на практиці. У таких підходах є свої плюси й мінуси. Плюс – коли ти стартував у проєкті та дійшов до його завершення. Тобто коли ти і проявив терпіння, і набув навики працювати в команді. До того ж навчився спільно досягати конкретних результатів. З іншого боку, якщо учасникові проєкту, скажімо, з тих чи інших причин не вдалося дійти до фінішу, він все одно залишився у виграші. Бо збагнув, куди йому треба рухатися, щоб досягти мети. Мені подобається такий підхід, бо я – за результат. Навіть якщо дитина прийшла на один із заходів, наше завдання в тому, щоб вона пішла з якимось позитивним досвідом. Не просто послухала чи поговорила, а зрозуміла, що і як їй треба робити. Зараз зробив на 10 відсотків – нічого страшного, у тебе навики, знання і перспективи зробити краще. Просто бери і продовжуй робити.
– До участі в проєктах долучаєте всіх охочих, чи проводите спеціальний відбір?
– Ні тестів, ні екзаменів не проводимо. Пропонуємо всім охочим, спілкуючись з учителями шкіл. Водночас у соцмережах поширюємо інформацію про проєкти, пропонуємо заповнити гугл-форму, завдяки якій можна потрапити на навчання. Крім того, у цьому році ми виграли грант управління у справах сім’ї та молоді облдержадміністрації на проведення літньої школи з фінансової грамотності і підприємництва. Там передбачена умова щодо залучення до навчання дітей з соціально вразливих сімей. Тобто всі повинні мати рівні можливості. А наше завдання – знайти талант у цієї дитини і вселити їй віру в себе. Єдине, чого в нас немає, то це примусу. Долучитися до проєктів можуть усі. Але залишаються тільки ті, хто мотивований.
Спілкувався Василь ГЕРУС