Завдяки програмі єРобота. Власна справа мешканці Рівненщини отримали гроші на власний бізнес.
Одна з доведених історією істин твердить: битви виграють генерали, а війни – економіки. Тому й називають тил другим фронтом, де кується підгрунтя для перемоги.
Отож зараз кожна навіть маленька власна справа – на вагу золота для нашої країни, яка переживає надзвичайно складні часи. Зруйновані підприємства, знищена логістика, міграція населення, брак кваліфікованої робочої сили. Це – реальність, у якій ми живемо вже понад півтора року.
Саме для того, щоб зменшити безробіття, розвивати малий та середній бізнес і, як наслідок, підтримувати економіку, держава продовжує навіть у період воєнного часу допомагати підприємцям. Однією з дієвих ініціатив уряду є державна грантова програма «Власна справа».
– Рівненщина тривалий час перебуває у трійці лідерів серед регіонів України за результатами реалізації програми «єРобота.Власна справа». 667 суб’єктів господарювання області, в тому числі 17 з числа внутрішньо переміщених осіб, скористалися нею і отримають фінансування на загальну суму 163 мільйони гривень. Бізнес-планами переможців передбачено створення в області 1311 нових робочих місць. Історії наших підприємців надзвичайно надихають, – каже начальник Рівненської ОВА Віталій КОВАЛЬ. – Вони – приклад незламності й віри у майбутнє, яке ми будуємо вже зараз.
Найбільша кількість позитивних рішень щодо надання мікрогрантів за програмою «Власна справа», зі слів в. о. директора Рівненського обласного центру зайнятості Надії ПЛЮТИНСЬКОЇ, в роздрібній торгівлі, ремонті автотранспортних засобів та мотоциклів, переробній промисловості, тимчасовому розміщенні й організації харчування, будівництві та освіті.
Редакція газети «Сім днів» підібрала три успішні історії втілення в життя бізнес-ідей.
Фахова економістка стала фермеркою
Проживаючи у невеликому селі Жаврів, що на Гощанщині, Ірина КОТОЛЮЗ тривалий час намагалася знайти роботу самостійно. Після кількох невдалих спроб жінка звернулася за допомогою до Гощанського управління Рівненської філії Рівненського обласного центру зайнятості. Там, взявши до уваги те, що Ірина Михайлівна має освіту економіста, запропонували їй долучитися до урядового проєкту «єРобота» за програмою «Власна справа».
Зваживши всі «за» і «проти» та проконсультувавшись із фахівцями служби зайнятості, жінка вирішила скористатись можливістю отримати мікрогрант для вирощування плодово-ягідних культур.
– Маючи біля хати 1,5 гектара землі, надумала зайнятися ягідництвом, – ділиться Ірина Михайлівна. – Вирішила почати з вирощування малини. Адже, аби започаткувати якесь серйозне аграрне виробництво, потрібна більша площа і сільськогосподарська техніка. Ні одного, ні другого в мене немає. Зате, вирощуючи на присадибній ділянці невелику плантацію малини, набула досвіду з догляду за цими ягідними кущами.
Самотужки склавши бізнес-план, Ірина Котолюз подала його разом з онлайн-заявкою через портал «Дія» та успішно пройшла співбесіду в Рівненському обласному центрі зайнятості. А згодом отримала позитивне рішення Державного центру зайнятості на отримання мікрогранту.
Зареєструвавшись фізичною особою – підприємцем, Ірина Михайлівна розпочала реалізацію своєї бізнес-ідеї з вирощування, переробки та реалізації малини.
На отримані кошти мікрогранту вона придбала необхідне обладнання – сушильну камеру для ягід і систему поливу. Водночас як і передбачено умовами програми, грантоотримувачка створила два нових робочих місця. За допомогою в укомплектуванні вакансій звернулася до Гощанського управління Рівненської філії обласної служби зайнятості.
– Саме тоді на обліку в службі зайнятості перебували дві молоді жінки-переселенки, які, як виявилося, проживають й неподалік від мене, – каже Ірина Михайлівна. – У кожної – своя невтішна доля: Марія через війну виїхала з міста Генічеськ, що в Херсонській області, а Люда – з селища, що поблизу Луганська. Але обидві відповідальні і працьовиті. Я ними цілком задоволена.
Наразі жінка успішно провадить свою підприємницьку діяльність і має плани щодо втілення у життя нових бізнес-ідей.
– Засадивши весною частину півгектарної ділянки малиною, на швидкі прибутки, звісно, не розраховувала, – зізнається Ірина Михайлівна. – Усе – в перспективі. Восени планую збільшити площу під малину, а також розширити садок, хоч це і не входило у мій бізнес-план. Ми вже посадили 200 саджанців персика, трохи яблук-паперівки і літньої груші. Восени будемо досаджувати. Підприємниця впевнена, що все у неї вийде, бо, наважившись розпочати власну справу, повірила у себе.
Започаткувавши сімейний бізнес, почали виготовляти меблі
До війни Ганна Куклевська проживала у смт Старий Мерчик Харківської області, де працювала спершу в магазині будівельних матеріалів, а пізніше – на меблевій фабриці. Після повномасштабного вторгнення росії, переїхали з чоловіком і двома дітками у Клевань Рівненського району, звідки з чоловіком родом. Вже тут Ганна народила ще й близнят. Оскільки з роботою в селищі (та ще й під час війни) було негусто, чоловік Андрій рік працював на будівництві, допоки його не «заморозили». Отож подружжя задумало започаткувати власну справу.
– Чим зайнятися, – каже Ганна Олегівна, – питання не стояло. Адже, працюючи свого часу з чоловіком Андрієм на одній меблевій фабриці, мали у цій справі чималий досвід. Тож робота для обох знайома, а головне – подобається. Вирішили відкрити сімейний меблевий бізнес.
У пригоді став урядовий проєкт «єРобота», про який раніше вже не раз чули від знайомих. Проконсультувавшись у Центрі зайнятості, вирішили взяти участь у програмі «Власна справа». За допомогою одного з рівненських фахівців (адже не мала власного досвіду) Ганна Куклевська написала бізнес-план і подала його в березні разом з онлайн-заявкою через портал «Дія». Далі успішно пройшла співбесіду в Обласній службі зайнятості.
– Основною ідеєю нашого бізнесу, – розповідає жінка, – було виготовлення корпусних меблів для вітальні, коридора, кухні, спальні та дитячої. Йдеться про шафи, комоди, різні полички, комп’ютерні столи, стелажі тощо. Плануємо працювати на замовлення. Це дозволяє створювати предмети з ексклюзивним дизайном і параметрами, які допоможуть раціонально використовувати вільний простір у кімнаті.
Отримавши в травні цього року мінікредит за програмою «Власна справа», Ганна Куклевська зареєструвалася як фізична особа – підприємець і взялися з чоловіком до діла. Підшукали у Клевані-2 придатне для майстерні приміщення, яке взяли в оренду. Далі закупили форматно-розкроювальний, свердлильний і шліфувальний верстати, інше необхідне обладнання та матеріали. А в кінці червня виготовили на замовлення перші корпусні меблі для кухні і шафи-купе.
– За допомогою Центру зайнятості підібрали двох працівників, які з 1 жовтня приступлять до роботи, – ділиться Ганна Куклевська. – Налагоджуємо мережу реалізації. Розпочали співпрацю з деякими меблевими салонами, реалізуємо готову продукцію через інтернет-магазини і власні, створені в соцмережах сторінки. Не хочу забігати наперед, але в планах розширення виробництва. Сподіваюся – успішне.
Власник стоматполіклініки з Херсона у Рівному розпочав усе спочатку
Корінного рівнянина Олексія Тимчука спіткала така ж доля, як і багатьох херсонців. Відразу ж після окупації росіянами міста, він відправив сім’ю за кордон, а сам на початку березня поїхав у рідне місто.
– У Херсоні залишилося все – хата, приватна стоматполіклініка, яку відкрив і очолив за три роки до великої війни, – розповідає Олексій Миколайович. – У Рівне приїхав лише з тим, що можна було в руки взяти. Сподівався, що ось-ось виженуть окупантів і повернуся назад, продовжу займатися своєю справою. Але не так склалося, як гадалося. Довелося починати все спочатку.
Аби не сидіти без діла, Олексій Тимчук взявся допомагати своїм однокурсникам, з якими вчився в Українській медичній стоматологічній академії в Полтаві. Консультував знайомих і колишніх пацієнтів, з якими залишився на зв’язку.
– Після деокупації Херсона стало зрозуміло, що повернутися туди вдасться не скоро, – веде далі Олексій Миколайович. – Отож почав придивлятися, примірятися, розмірковувати, як знову відкрити власну справу. Наразі, звісно, не йшлося про таку ж стоматологічну клініку, як у Херсоні, де мав команду з 10 працівників. Хоча б зі стоматкабінету розпочати.
Шанс втілити в життя задум з’явився сам собою. Брат-підприємець, дізнавшись про програму «Власна справа», запропонував Олексію Михайловичу спробувати щастя. Будучи головним лікарем стоматполіклініки в Херсоні, довго не розмірковував. Розписав бізнес-ідею, подав у березні цього року заявку, пройшов співбесіду і отримав схвальне рішення.
– Із пошуком приміщення проблем не було, – каже Олексій Тимчук. – Знову ж таки допомогли друзі – у стоматполіклініці «Династія» в центрі Рівного надали в суборенду кабінет. Ще після деокупації Херсона знайомі переслали те, що залишилося і вціліло після рашистів у моїй херсонській клініці – якісь інструменти, матеріали. На отримані кошти мікрогранту придбав допоміжне обладнання для проведення огляду пацієнтів. Днями, скажімо, встановили термінал. Взяв на роботу медсестру. Невдовзі працевлаштую ще одного спеціаліста.Клієнтів, зі слів Олексія Тимчука, не бракує. А, отже, є перспектива розвитку.
Ще є шанс, але не варто зволікати
– Наразі до 19 листопада триватиме прийом нових заяв на отримання мікрогрантів, – розповідає Надія Плютинська. – За програмою «Власна справа» можна отримати мікрогрант на старт або розвиток бізнесу від 50 до 250 тисяч гривень. Обов’язковою умовою є створення 1-2 робочих місць залежно від суми мікрогранту. Отримати мікрогрант можуть як діючі підприємці, так і люди, котрі не мають досвіду підприємницької діяльності. Після перевірки наданих документів, оцінки бізнес-плану, а також кредитної історії заявника йому потрібно пройти співбесіду з фахівцями Рівненського обласного центру зайнятості. Рішення про надання чи відмову в наданні мікрогранту ухвалює Державний центр зайнятості.
Василь Герус, Світлана ПІКУЛА
- Мешканці села на Рівненщині зібрали продукти для села на Херсонщині
Мешканці села Курозвани, що в Гощанській громаді, знову продемонстрували свою згуртованість, людяність та бажання допомогти тим, хто цього найбільше потребує, і зібрали черговий гуманітарний вантаж для постраждалих від війни. Цього разу вони долучилися до збору овочів, консервації та інших…