Щораз більше ініціативних громадян беруть на себе сміливість самостійно вирішувати проблеми своєї невеликої громади – мешканців багатоквартирного будинку. Процес створення та ефективної роботи об’єднання співвласників – клопітний, вимагає від його організаторів багато знань та навиків, постійного контролю.
Не менш важливим є соціальний аспект роботи ОСББ – залучення пересічних людей до безпосередньої участі в управлінні власними справами і відстоюванні інтересів перед органами влади, місцевого самоврядування, підприємницькими структурами.
Спільна справа – управління власним будинком, в якому минає переважна частина життя кожного мешканця та найдорожчих йому людей – членів сім’ї, здатна перетворити людину з пасивного індивіда в дієвого члена громади. Люди завжди бояться виходити із зони комфорту. Навіть якщо той комфорт уже давно досить сумнівний. Саме страх перед новим і стримує жителів багатоповерхівок зробити крок до ОСББ. Формування активного громадянина матиме в подальшому і свій розвиток у більшому масштабі – громади міста, регіону та всієї країни. Держава збудувала нам будинки і дала можливість приватизувати їх, адже не змогла дати раду з утриманням житлового фонду.
Всі будинки нашого міста (і не тільки нашого) потребували та потребують догляду і ремонту. Але цим питанням раніше практично ніхто не займався, не було господаря. З кожним роком все зношується і з часом стає аварійним. Ніхто не несе відповідальності за стан будинку. Багатоповерхівки списані з балансу ЖКГ, а мешканці ніяк не можуть зрозуміти, що тепер вони самі несуть відповідальність за свій будинок. Вони – власники, тож їм повинно бути не байдуже, як жити далі. Втім, багато хто з нас живе одним днем. Нас так виховали, що «хтось» прийде і зробить, але той «хтось» уже немає ні чим, ні ким ремонтувати. Мешканці збайдужіли. Якщо є якась поломка, прорве трубу чи щось інше трапиться, не зразу й повідомлять. Думають, що за цим має слідкувати тільки голова правління ОСББ чи сантехнік, а не вони.
Потрібно розбудовувати Європу із себе
Зміна свідомості співвласників – чи не найважливіший крок до омріяної європейської моделі управління ЖКГ. Я завжди казала й казатиму мешканцям, що вони є власниками не тільки своєї квартири, а й прибудинкової території, сходів, підвалу й даху. Якщо б люди під час приватизації за все це заплатили, то й ставилися б відповідальніше, як до своєї власності. Коли ж усе дісталося фактично задарма, то й маємо відповідне ставлення.
Як на мене, так бути не може. Рано чи пізно прийде час, коли місто перестане допомагати людям з ремонтом у їхніх будинках. Тож усе треба буде робити тільки за власні кошти. Потрібно перестати покладатися в усьому на державу, а взяти ініціативу в свої руки і самим думати, як нам жити далі у непростий для всіх час. Співвласники нашого ОСББ, а йдеться про мешканців десятиповерхового будинку з десятьма під’їздами, сплачують внесок на управління будинком по 4,34 грн за 1 м. кв. Це внесок, щоб вижити, а не розвиватися. А є ОСББ, де внесок на управління будинком затверджений у розмірі 2,5 грн чи 3,5 грн за 1 м. кв. Можу лише поспівчувати головам правління ОСББ з такими мізерними коштами. А ще потрібно взяти до уваги, що мешканці недобросовісно ставляться до своїх обов’язків.
Працювати є над чим, але результати вже помітні
У грудні 2020 року нашому ОСББ виповниться чотири роки. За цей час ми тричі взяли участь у Муніципальній програмі сталого розвитку – замінили запірну арматуру, модернізували систему енергопостачання, що дало нам можливість економити кошти за освітлення в будинку. Крім того, ізолювали й відремонтували міжпанельні шви і т. д.
На мою думку, велике значення для успішної діяльності ОСББ має школа людських стосунків. Так сталось у моєму житті, що я стала мамою, керівником, організатором у великій сім’ї, яка називається об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку. Проживаючи кожен день, аналізую: що встигла, чи раціонально використала свій робочий час, у якого є початок, але немає кінця. Вихідні є теж тільки у співвласників. Голова правління ОСББ не має вихідного дня, бо (як дехто вважає) отримує за свою роботу заробітну плату. Під час цих роздумів, здебільшого на самоті, часто задаєшся питанням: чи мені це потрібно? Тоді сама себе заспокоюю: так, напевно, треба. Адже кожна людина прийшла в цей світ для чогось. Одні – дорікати, критикувати і проклинати, інші – працювати, працювати й працювати.
Отож, знову складаєш плани та завдання, які потрібно виконати, а їх – сотні.
У роботі керівника ОСББ всі завдання важливі й тісно пов’язані між собою
Тут ти виступаєш у ролі директора й учителя, лікаря і психолога, а часом і артиста. Ніколи не сподівалася, що, виховуючи і навчаючи підростаюче покоління (я за фахом – педагог), буду виховувати і навчати дорослих людей. Наводячи порядки у своїх квартирах, люди викидають сміття з вікон або ж виставляють на площадки під двері сусідам. Ще «мудріші» залишають пакети під парадним входом або у квітниках. Любителі паління викидають недопалки на газони, клумби. Окремо стоїть питання вигулу собак на дитячих майданчиках.
Болючою проблемою залишається ставлення до обладнання на дитячих майданчиках, яке виготовляється самими мешканцями-ентузіастами і за їхні кошти та матеріали. Діти нищать, а молоді мами у цей час «штурмують» інтернетмережі. А ти думай: як бути, як навчити таких «чемних» і «вихованих» людей. А зробити це потрібно. І вирішити мусиш, щоб не створити конфліктної ситуації, бо люди різні бувають. Відтак, кого заохочуєш, кому мусиш зробити комплімент, а на кого і насваритись. Одні клянуть, а інші – дякують.
Не раз приходять на пам’ять слова Т.Г.Шевченка: «Думи мої, думи мої, сумно мені з вами…». Та керівники ОСББ – це здебільшого сильні духом люди. Посумували, і до праці з радістю та гордістю. Так хочеться, щоб всі співвласники з розумінням ставилися до голів правлінь ОСББ та були їм помічниками й однодумцями.
Світлана ДАЛЬКО,
голова ОСББ «Сонячне Рівне»
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»