Валентина Слуквіна – бардеса, членкиня Українського клубу авторської пісні та співаної поезії, волонтерка і невтомна учасниця культурного життя Рівненщини. У її репертуарі – понад 200 пісень, серед яких патріотичні, ліричні, жартівливі, народні та авторські.
З початком російського вторгнення вона бере участь у благодійних виступах, збираючи кошти на допомогу військовим. Її гітарні акорди й щирий голос звучать на літературно-мистецьких вечорах, у будинках культури, бібліотеках, шпиталях та на відкритих майданчиках.
Бардеса, яку чекають скрізь
Цю жінку радо чекають на літературно-мистецьких заходах. Організатори імпрез знають: якщо вона пообіцяла, то не підведе – неодмінно прийде, полонить, зачарує слухачів гітарними акордами, своїм міцним, чистим голосом. Вони вдячні їй за чудовий спів, за душевну наснагу, за глибину світлих почуттів у кожному слові, за доброзичливість і щирість у спілкуванні. Поети сподіваються на співпрацю з нею.
Валентина Слуквіна – бардеса, членкиня Українського клубу авторської пісні та співаної поезії, членкиня асоціації діячів авторської пісні та співаної поезії НВМС Рівненського обласного відділення, волонтерка, завжди в гущі культурного життя Рівненщини. В її репертуарі твори різних жанрів: патріотичні, ліричні, жартівливі, народні, з-поміж них чимало написаних на власні тексти. З початком російського вторгнення пані Валентина бере участь у волонтерських співанках, зокрема з волонтерами ГО «Воїни світла», збираючи кошти на допомогу військовим.
Доброго слова вартує діяльність багатьох відомих артистів і колективів теперішнього українського шоубізу, але найбільшої вдячності, вважаю, заслуговує саме Валентина Слуквіна та її колеги – співаки, декламатори, представники інших сценічних жанрів, які безплатно, лише з любові до мистецтва, до рідного краю, з дня в день невтомно несуть його своїм землякам у будинках культури, бібліотеках, на людних майданчиках, бійцям у шпиталях і реабілітаційних центрах. Найчастіше винагородою для них – лише наші вдячні аплодисменти, захоплення і щира повага. Але це не про пані Валентину. Її творча праця оцінена чималою кількістю нагород.
Валентина Слуквіна сьогодні на сторінці «Про письменників – цікаво» з розповіддю про свою творчість.
Перші кроки у музиці
– Коли Ви вперше відчули бажання співати й виступати? Як почалася Ваша музична історія?
– Вітаю, пані Неоніло, шановні читачі! Щиро дякую за запрошення до інтерв’ю та увагу до моєї творчості. Дуже приємно! Справді, виступаю на різних заходах скільки себе пам’ятаю. Співаю для душі. Грати на гітарі мене навчив мій брат Олександр. З дитинства мене цікавили і спорт, і танці, але найбільше музика. У років сім я спробувала римувати віршовані тексти, і до них у моїй уяві одразу ж зазвучала мелодія. А невдовзі я сама вже підбирала акорди до пісень. Перші мої пісні були про красу природи, яка мене завжди надихає. Я їх вже не згадаю. Співала в шкільному хорі, в ансамблі, але все частіше виступала з авторськими піснями. Не полишала музичної творчості в студентські роки і працюючи лікарем-стоматологом, бо пісня стала моєю духовною потребою.
Як народжується пісня
– Як відбувається творення пісні? Як підбираєте тексти, музику? Скільки маєте власних композицій?
– У моєму доробку більше 200 пісень, із них 62 пісні, де слова і музика – мої. На студії Goryn Records записано три диски пісень, аранжування Ярослава Шевчука: «Все попереду», «Я вільна пташка», «Калейдоскоп пісень». Багато пісень написано на вірші наших земляків – 42 поетів Рівненщини, на тексти 16 поетів з інших областей України та українських письменників, які живуть за кордоном. На низку пісень надихнули мене слова класиків: Лесі Українки, Олега Ольжича, Олени Теліги, Івана Франка. Популяризація української співаної поезії моя чи не найголовніша мета, адже я розумію її особливе значення для рідної культури.
– Яким є Ваш творчий процес? Чи маєте порадників або авторитети в музиці?
– Не буду лукавити і розповідати, що пісня народжується в муках. Ні! Мелодія до вірша звучить відразу, як тільки я відчую, що текст хвилює мене, зачепив і торкається моєї душі та серця. Народжується пісня під звуки гітари максимум за 10 хвилин. Багато пісень написано під час повітряних тривог, коли чарівна поезія наших українських прекрасних, талановитих письменників лікувала душу й заспокоювала, а я її просто співала собі, щоб додати впевненості та оптимізму. За що всім щиро дякую.
Пісні на вірші поетів зазвичай записую на диктофон, слухаю сама, потім беру гітару і співаю моєму першому слухачеві та критику – моєму чоловікові, дослухаюся до його думки, вже потім відправляю у вайбер чи меседжер авторам. Раджуся з авторами текстів, чи подобається пісня, чи ні, чи, може, є які побажання, питаю дозволу на виконання. Завжди прислухаюся до їхньої думки. Отримую справжню естетичну насолоду, коли пісня подобається слухачам, коли поезія отримує друге дихання. І якщо пісня сподобалася автору слів, тоді ми з ним на одній хвилі.
Мені імпонує наше творче середовище, де поруч зі мною справжні, щирі, креативні друзі, які мають досвід і дають цінні поради, надихають. Серед побратимів по пісенній творчості мені найближчі доробком, творчою манерою Олександр Смик, Анатолій Горчинський, Валерій Маренич, Микола Тимчак, Дмитро Лінартович, Тарас Житинський, Ольга Богомолець, Юлія Качула, власне, і чимало інших виконавців, зокрема і місцевих, яких шаную.
Волонтерський фронт
– Як долучилися до волонтерства під час війни?
– Під час війни багато часу приділяю волонтерській діяльності, – серце велить. Разом із друзями під час виступів на концертах збираємо кошти на допомогу ЗСУ. Українська пісня й улюблена творчість – це теж наша зброя! Це наш культурно-мистецький фронт, який допомагає нашим Героям-бійцям.
– Де знаходите сили та натхнення в такому насиченому творчому ритмі?
– Запаси енергії поповнюю різними добрими справами, надихаюсь природою, прогулянками містом, чи то на ровері, чи то пішки. Мені багато не треба для відновлення сил.
– Які відзнаки й нагороди Вам особливо дорогі?
– О так, за участь у різних заходах і фестивалях отримувала грамоти, подяки, дипломи, інші відзнаки, яких безліч. Деякі з них згадуються з особливим душевним теплом, маю на увазі: диплом лавреатки 1 ступеня в номінації «Авторська пісня» на фестивалі «Бердичів скликає друзів», почесну грамоту від міського голови за волонтерську діяльність, диплом лавреатки премії «Я хочу жити в Україні» за кращу авторську пісню – це була пісня «Сон», диплом лавреатки літературної премії імені Михайла Дубова у номінації «Співана поезія» за пісню «Мова» на слова рівненського поета Михайла Дубова. Всі кошти за премії передані мною на допомогу нашим Збройним силам, на лікування, реабілітацію та протезування поранених воїнів.
Мрії після Перемоги
– Про що мрієте? Яку пісню співатимете в День Перемоги?
– Я живу зараз одним днем і планів не будую. Як жити з користю для себе, рідної культури і своєї країни, підказує саме життя. Два роки, як я є членкинею асоціації діячів авторської пісні та співаної поезії НВМС Рівненського обласного відділення. Це об’єднання творчих людей здійснює чималий благодатний вплив на зміст моїх повсякдень. Мрій і бажань чимало, але найзаповітніше бажання єдине – Перемога над ворогом! Тоді я з радістю співатиму всі свої пісні, але найперше ті, які присвячую нашим героїчним захисникам – людям, котрі здобувають у кровопролитній битві Перемогу ціною свого здоров’я, а нерідко й життя.
Інтерв’ю вела Неоніла ДИБ’ЯК
Читайте також: З 1 вересня працівники ТЦК зобов’язані фіксувати перевірки документів і вручення повісток на бодікамери