У цю дитину двічі стріляли з автомата. У свої сім років вона бачила багато солдатів, переховувалася та спала у підвалах, сусідських будинках.
Чула безперервні гул і вибухи, лякалася вогню та диму, який заважав дихати. Вона бачила, як мерехтять та опускаються на землю фосфорні бомби пізно вночі. Каже, що війна чорного кольору і вона дуже страшна.
Тетянка Валика має чотири старших братики та сестричку. У сім’ї наймолодша – шоста. Її велика родина (включаючи бабусю з дідусем) дивом врятувалася з Попасного Луганської області…
Будинок Валиків (батьків дівчинки) розташовувався за 20 хвилин ходу від кордону з Росією. Про свого тата Тетянка наразі не знає нічого. Дорослі кажуть, що він загинув, але її мама в це не вірить. Адже їхню сім’ю вже тричі хоронили, бо не мали ніяких відомостей про них.
Дівчинка думає, що татко досі готує в Попасному їжу та розносить її стареньким людям, котрі не можуть вийти зі своїх домівок…
Вона любить цукерки та солодке печиво. Днями вперше зі старшою сестричкою ходила до дитячого магазину в Рівному, щоб купити лялечку. Але найбільш з усіх іграшок вона вподобала єдинорога. Та купити його не змогла. Має казку про нього. Хоча улюбленого іграшкового єдинорога залишила у своєму будинку, до якого вже не повернеться. Тому сумує за ним ще дужче…
Єдинорог та ведмедик
Одного дня білий єдинорог Михайлик пішов до звичайної школи. Там йому подобалося писати і читати. Після уроків дорогою додому він зустрів фіолетового ведмедика.
– Звідки ти взявся? – злякався єдинорог.
– Я вистрибнув із кущів, – сказав той.
А потім вони пішли до Михайликового будиночка і гуляли там. Коли натомилися, то вирішили повечеряти. Михайликова мама приготувала їм спагеті з салатом.
У їхній країні був мир. Там не було солдатів. Вони бачили блакитне небо і жовте сонечко.
Але вночі єдинорог та ведмедик уві сні воювали. І вони чули багато вибухів. Та друзі перемогли усіх-усіх ворогів. Бо вони сильні.
На війні бути дуже важко…
Олена МЕДВЕДЄВА, м. Рівне