У Валентини – другий шлюб. Щасливий. Двоє синів. Старший уже студент, молодший іще школяр. Віктор – турботливий чоловік і відповідальний батько. В їхньому домі ніколи не буває скандалів. Навіть якщо між подружжям виникають якісь суперечки, то чоловік і дружина з’ясовують стосунки тихо й так, щоби діти не чули.
І жодного разу, за словами Валентини, вони з Віктором не лягли спати посвареними, ображеними одне на одного. Ніколи в їхньому домі ніхто не чув матюкiв чи грубих слів.
– Кажуть, що перший чоловік від Бога, а другий – від людей, – усміхається жінка. – А я вдячна Богові за досвід першого шлюбу, бо він дав мені можливість повчитися на власних помилках, «виховав» з мене добру дружину… І за другого чоловіка я теж дякую Богові. Без Його помочі тут не обійшлося. З ним я по-справжньому щаслива. Чи мали б ми це щастя, якби не воля Божа?
Слухаєш історію цієї жінки і радієш – нарешті хтось розповідає про щасливу сім’ю. Бо зазвичай люди діляться горем, а щастя воліють тримати при собі, адже воно справді любить тишу. Проте Валентина розповіла загадкову, навіть містичну історію. Її пояснення вона для себе вже знайшла, проте перевірити, чи все так, як думає, поки не має змоги.
- Рівненська психотерапевтка розповіла, як дорослим дітям налагодити стосунки з батьками
- Рівнянка розповіла де шукати щастя
Уже двадцять років, відколи жінка в другому шлюбі, їй сниться один і той самий сон у різних варіаціях: перший чоловік Сергій забирає її від теперішнього.
– Уперше він мені приснився тоді, коли я була вперше вагітною, – розповідає жінка. – З Сергієм в нас не було дітей. Він і досі їх не має, хоч теж уже давно повторно одружений. Отже, приснився він мені так, начебто я виходжу за нього заміж. Розумію, що ношу під серцем Вікторову дитину, але знаю, що мушу вийти заміж за Сергія. В ресторані столи накриті, музика грає, а я плачу…Прокинулася в холодному поту, розповіла про свій сон чоловікові. Ми обоє вирішили, що такі сни пов’язані з вагітністю. Я взагалі тоді погано спала, часто прокидалася, на серці постійно було тривожно.
Згодом жінка побачила схожий сон. Начебто перший чоловік приїхав до їхнього з Віктором дому з дружбами, батьками, весільними гостями і навіть білу сукню й фату привіз. Уві сні Валентина одягнула ту сукню, дружки причепили їй фату. Глянула – а в дверях стоїть її Віктор і поглядом, повним сліз та розпачу, дивиться на неї, свою дружину, але нічого не робить. Покірно віддає її іншому.
– Дуже дивно, що в цих снах ні я, ні Віктор не перечимо Сергію, бо обоє розуміємо, що я – його жінка і мушу бути з ним, – ділиться Валентина. – Мені боляче залишати Віктора, бо я люблю його, нестерпно важко кидати дітей, але мовчки, захлинаючись слізьми, йду до Сергія. Не кричу в цих снах, не прошу про допомогу – тільки плачу й покірно йду за своїм першим чоловіком.
Лише одного разу Валі приснилося, що вона, вже одягнена у весільну сукню, перед виходом на вінчання підходить до свого Віктора, який стоїть збоку й сумно спостерігає за весільною метушнею, і запитує в нього: «Ти чекатимеш мене? Я до тебе обов’язково повернуся, бо люблю тебе». І він відповів: «І я, і діти чекатимемо на тебе стільки, скільки буде треба».
– Мені досі стоїть перед очима його погляд, повний сліз, – пригадує Валя. – А відчуття розпачу, безвиході від того, що я мушу покинути своїх найдорожчих, найрідніших людей, словами не описати. Воно переслідує мене після таких снів ще довго. Аби їх забути, подружка радила відразу дивитися у вікно і подумки говорити: «Куди ніч – туди й сон». Я пробувала, але не допомагає.
Валентина розповідала про сни священикові. Він сказав, що це, очевидно, від того, що з першим чоловіком вона вінчана, а з другим – ні. Тож ці сни нагадують, хто насправді її чоловік перед Богом. Жінка вже навіть зважилася на церковне розрішення шлюбу. Однак, її спинила вартість цієї процедури. Каже, що ніколи не думала, що за розірвання шлюбу, який начебто укладається на небесах, треба платити чималі гроші на землі. Вона мала таку суму, але подумала, що це неправильно. До того ж священик сказав, що й Сергій повинен розлучитися. Тобто, теж заплатити.
– Я не хотіла шукати свого першого чоловіка, не хотіла з ним зустрічатися, бо ми дуже погано розійшлися, просто-таки ворогами, і зовсім не спілкуємося, – ділиться жінка. – Тож пішла додому навіть трошки ображена. Хай, думаю, священики заробляють на інших.
Валентина запевняє, що ніколи не згадує про першого чоловіка й тим паче не шкодує, що вони розлучилися.
– Ми були б нещасними, – пояснює жінка, – Бо просто різні люди з різними поглядами на життя. Він мене постійно пресував, хотів перетворити на наймичку. Уперше вийшла заміж дуже молодою, не розумілася на людях, думала, що люблю, а з’ясувалося, що це було швидкоплинне захоплення. Я не хотіла нікого обманювати: ні себе, ні його. Тому й подала на розлучення. Тепер я щаслива, зі мною щасливий інший чоловік. Чому все так складно? Ці сни скоро доведуть мене до божевiлля.
Олена ПЕТРОВСЬКА
Постійно бути в курсі новин вам допоможе telegram-канал газети «7 днів»