Мова — це не лише засіб спілкування, а й пам’ять про рід, землю, традиції. Саме так її сприймає Олександр Котяш — учитель, науковець і ентузіаст, який вісім років збирав, записував і систематизував говірку рідного села Залужжя на Дубровиччині. У Рівному він презентував унікальний «Словник говірки села Залужжя», створений на основі розповідей старожилів. Із книгою, що стала справжнім філологічним скарбом, знайомилися не лише колеги-викладачі, а й учні, студенти та всі, хто вірить у силу рідного слова.
Як відбувалася зустріч, чим надихав автор і що зберегли на згадку, розповіла Мирослава Жовтан.
Залужецка балачка: коли рідне слово стає щастям
Цю зустріч «намріяли» вже давно. Презентація книги в місті студентської молодості, мотиваційний захід для рівненських філологів. Запитаєте, яким боком залужецка балачка до мотивації? Не боком, а всіма гранями вчительської душі.
Перша. Успіхи Олександра Котяша – яскравий приклад самомотивації. Знаєте, яке найважливіше речення прозвучало під час презентації «Словника говірки села Залужжя Дубровицького району Рівненської області»? «Я такий щасливий, що мені це вдалося!» От скільки щастя треба для вчителя української мови та літератури?! Цей хлопець із далекого поліського села має кілька дипломів, викладає українську, англійську й польську. Закінчив аспірантуру. За покликанням – етнограф, фольклорист. І для нього щастя – видати книгу, а ніби криницю почистив, щоб вона наповнилася рідним словом, отим з дитинства, «баяним по-нашому».
Є і «по-друге». Хочу озвучити ще одну дуже важливу мотиваційну фразу, яка прозвучала з вуст нашого гостя: «От поки є в кого питати, від кого записувати, то робіть це. Люди не вічні…» А хіба не так? Ідуть із нашими бабусями в засвіти діалектизми, пісні, вишиті подушки й рушники… Я думаю не раз про себе: скільки назв урочищ, полів у рідному селі та легенд про них знав мій дід Владьо! Ще запишу, думала. Не записала…
А Олександр вісім років записував. Як він каже, «ходив у люди». Розповідає про своїх оповідачів – а ти ніби кіно слухаєш… Сагу про Полісся і його скарби. А скарби – то не бурштин, а люди, не ліс, а мова, пісня, звичаї, традиції!
Відчула себе не поліщучкою, а полісянкою
Є і «по-третє». Його словник, його розповіді дають нам живий матеріал для уроків з лексикології. Сьогодні і я прочитала своїм учням оповідку про кохання «Судьба». Так, як читає Олександр, не вийшло. Але діти усміхалися, і то добре. Я теж десь на хвилинку полинула в далеку Дубровицу. І відчула себе не поліщучкою, а полісянкою, як каже Олександр.
А скількох нас, дорослих, «усміхнула» його залужецка балачка під час зустрічі! Ще й «свої» слова позгадували і свої зшитки зі студентськими записами (до речі, Олександр був старостою в університеті). І «знайшлися» спільні діалектизми, і спільні знайомі, й ота близька до сльози ностальгія за рідними, рідним, що вже не поруч… Наговорилися, набалакалися, набаялися…
І «по-четверте» є. Які цінні зустрічі з колегами наживо! А якщо це в шкільному музеї Рівненської гімназії № 24, де знаходиш очима на стіні таку до щему знайому картину з котиком у кошику, рушник із «братиками» і креденс, що в нас називали судником… У музеї з’явилася ще й криниця, яку спеціально до зустрічі змайстрували й розмалювали гімназисти.
Магія поліського фольклору ожила завдяки Ірині Сливчук і Тетянці Гізун із ПДМівської «Весняночки»! Вони – педагогиня й учениця, керівниця гурту й учасниця – справжні піснепоклонниці Полісся…
Олександр створив унікальний філологічний, народознавчий продукт, але і в самому авторові багато унікальності. Наприклад, пошив собі сорочку з бабиних наміток і оздобив сучасною вишивкою. І, працюючи зараз в Ірпінському фаховому коледжі НУБіП України, через свою наукову роботу несе читачу, слухачу, своїм студентам частину поліського краю, а Полісся – це Всесвіт..
Читайте також: СБУ готується до обміну полоненими за формулою 1000 на 1000
- Ніжні та соковиті веганські котлети з кабачків
Вже незабаром в кожному городі й на ринках з’являться “королі” сезону – кабачки. Також у всіх соцмережах будуть розповідати анекдоти, які зазвичай розпочинаються словами “Сусідко, вам кабачки не потрібні?…”. Якщо вам пропонують кабачки, не відмовляйтеся, адже з них можна приготувати…