Завтра о 10 годині на майдані Незалежності в Рівному прощатимуться з Євгенієм Костенком, який пішов на фронт із Рівного, повідомили з Рівненського міськвиконкому.
Євгеній Костенко народився на Запоріжжі. Тут же навчався у школі, здобував фах зварювальника в технікумі. Після закінчення служив в армії та працював на шахті з видобутку руди в Дніпрорудному.
Саме тут зустрів і свою майбутню дружину Анастасію.
“Ми одружилися сім років тому, разом ростили двох донечок трьох та п’яти років, разом будували плани на майбутнє. Але із початком війни все змінилося: шахта закрилась, доходу, на який можна було б утримувати сім’ю, не стало. А за півтора тижні від початку вторгнення, ми опинилися під окупацією. Женя не розумів, чому це все відбувається. Чому війна прийшла туди, де панував мир, чому на мирні землі напали. Ми маємо знайомих у Росії, але всього, що відбувалося, збагнути не могли, просто в голові не вкладалося,” – розповідає дружина Героя Анастасія.
Друзі сім’ї виїхали з Дніпрорудного до Рівного. Врешті слідом за ними вирушили і Костенки.
“Ми оселилися в перший час в гуртожитку для вимушено переміщених. Женя став на облік у військкоматі, а згодом знайшов роботу. Він дуже любив свою справу, тому тішився, що працює за спеціальністю. Тут, у Рівному, працював зварювальником, вони виготовляли котли для дитячих садків. А вже на початку вересня прийшов виклик з військкомату, і вже 13 числа він поїхав,” – продовжує Анастасія.
“Ми з Женею дружили з дитинства, він навчався разом із моїм старшим братом. А потім почали іще тісніше спілкуватися, він запропонував стати кумом – хрестити доньку. Відверто, позитивнішої людини я давно не зустрічав, щирий, добрий. Він завжди намагався підтримати, і з ним завжди було про що поговорити,” – розповідає кум Сергій.
Понад усе Євгеній любив своїх донечок, саме для них робив усе можливе.
Під час служби Євгеній опанував керування дронами, дуже засмучувався, якщо у нього щось не виходило.
33-річний солдат Євгеній Костенко загинув 27 листопада в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання на Луганщині.
“Женя був надзвичайно добрим, скромним, сором’язливим. Відкривався людям лише через деякий час. Але на службі знайшов справжніх друзів. Багато з них зараз телефонують, пропонують допомогу, бо ж знають, що і сам Женя ніколи б не відмовив у допомозі,” – продовжує Анастасія.
Після прощання у Рівному, тіло захисника кремують у столиці, аби після звільнення рідного міста від окупантів поховати на батьківщині на Запоріжжі…
Це вас теж може зацікавити: