85-річна Ольга з Харкова тікаючи від війни до Рівного взяла з собою нитки і голку, бо хоча майже не бачить на одне око, але дуже любить вишивати. Нині літня жінка продає свої вишиті картини у центрі міста.
Про бабусю розповіла рівнянка Алла Українець у Фейсбуці.
“Випадково побачили з сестрою цю бабусю з вишитими картинами, прогулюючись на минулому тижні біля Воскресенського собору. Якось одразу зрозуміли, що, можливо, вона потребує допомоги. І не помилилися… Бабуся сказала, що вона – переселенка, що вимушена продавати вишивку, щоб зібрати гроші на “взувачку”, адже, коли втікали від снарядів, то про змінне взуття не думали. Не до того було”.
Літня жінка поділилася з рівнянкою своїм горем, яке спіткало її сім’ю: сина, який пішов до аптеки розірвало по дорозі на шматки:
“Бабуся то гірко плакала, то крізь сльози лагідно посміхалася, згадуючи за своє життя. А прожила вона 85 років! Пам’ятає Другу світову війну і тепер, на старості років болісно переживає втрати і жахіття нового нападу на Україну”.
З часу першого знайомства рівнянки Алли Українець і бабусі харківчанки прошло вже трохи часу. А днями вони знову зустрілися:
“Сьогодні знову зустріла бабусю Олю з вишитими картинами біля собору. Зраділа, що вона придбала собі весняне взуття. Додому повертатися ще рано, небезпечно, тому родина бабусі шукає квартиру. І знову потрібні кошти.Три тижні вона жила в центрі Рівного. Двокімнатну квартиру для п’ятьох осіб винайняла онука, яка вже два роки навчається у Німеччині. Умови хороші, квартира – у центрі міста, але ціна її захмарна для біженців! 20 тисяч гривень за неповний місяць проживання! Воістину, “кому війна, а кому…” Вкотре болісно і гірко це усвідомлювати”.
А придбана картина “Горобчик” тепер завжди нагадуватиме рівнянці про бабусю Олю та
” сотні таких, як вона, бабусь і дідусів – носіїв нашої історії і незнищенного духу.. Доки пам’ятатимемо за них, доти нас ніхто не зможе ні знищити, ні розтоптати”