У Рівному чи не вперше під одним дахом зібралися очільники обласної влади, громад, представники громадських організацій, соціальних служб та голови створених в області 38 рад з питань внутрішньо переміщених осіб.
Повітряна тривога, на жаль, не дала можливості сповна обговорити всі питання, які стосуються інтеграції вимушених переселенців. Втім на форумі все ж таки встигли озвучити пріоритети на 2024 рік.
Насамперед ідеться про вирішення житлових проблем та працевлаштування. Крім цього не втратили актуальності такі питання, як підтримка запровадження психосоціальної послуги з формування життєстійкості, індивідуальний підхід при наданні послуг і підтримки та охоплення допомогою усього постраждалого населення засобами мобільних бригад, телефонних «гарячих ліній» та індивідуальних консультацій.
Журналіст газети «Сім днів» поспілкувалися з керівниками деяких громадських організацій, які взяли участь в обласному Форумі рад ВПО, щоб кожен із нас розумів краще, з якими проблемами зіштовхуються внутрішньо переміщені особи Рівного, хто їм допомагає та як ще ми можемо покращити їм умови життя.
Не кожна робота може забезпечити хоча б базові потреби
Марина ПАВЛЮЧЕНКО, голова ГО «Всеукраїнське об’єднання переселенців».
– На сьогодні найбільша проблема вимушених переселенців полягає в тому, що з 1 лютого значна частина внутрішньо переміщених осіб швидше за все не будуть отримувати допомогу на оплату житла. З огляду на те, що багато хто вже знайшов роботу і працює, допомога на проживання – це головне, завдяки чому люди можуть винаймати приміщення, оренда якого нині коливається в межах 10-12 тисяч гривень на місяць. Плюс комунальні послуги.
Грошей, які заробляють внутрішньо переміщені особи, заледве вистачає на їжу, одяг, ліки, не кажучи вже про оплату оренди і комунальних послуг. Отож дехто з вимушених переселенців через позбавлення допомоги на проживання починають пакувати валізи і повертатися як у прифронтові зони, так і на тимчасово окуповані території. Це при тому, що в більшості з них є діти, які в Рівному відвідують дитсадки і ходять до школи. Є й ті, хто планує виїжджати за кордон. Хоча там теж уже немає такої підтримки, яка була на початку повномасштабного вторгнення. Та люди переймаються тим, що їм треба якось облаштовувати своє життя.
Щодо роботи, то її, за бажання, знайти можна. Але не завжди вдається знайти роботу із зарплатнею, яка б дозволяла сплатити оренду, комуналку і ще за щось жити. Хоча б базові потреби задовольнити. Можна, звичайно, знайти роботу на «мінімалку». Однак, зважаючи на те, що люди втратили фактично все, їм доводиться багато чого купувати. А на це коштів не вистачає.
Не менш важливе й те, що люди, залишившись практично без усього, що нажили, намагаються підтримувати свій емоційний стан, аби мати сили пережити всі труднощі. Про це свідчить неабияка цікавість внутрішньо переміщених осіб до різних заходів, які мають арт-терапевтичні ефекти.
Великий попит на культурні заходи
Великим попитом користуються тренінги, майстер-класи, екскурсії, концерти, бо на цих заходах люди справді емоційно відпочивають. Щодо концертних заходів нас дуже підтримує Міський будинок культури. Нерідко приходять мами дітей з інвалідністю, яким просто вкрай необхідно бодай на годину-другу відволіктися від своїх одноманітних повсякденних клопотів і турбот.
Не всі, але є люди, які постійно відвідують такі зустрічі. Для них це свого роду ковток свіжого повітря. Вони мають можливість, як кажуть, відпочити душею – зустрітися зі знайомими, побувати у колі однодумців, поспілкуватися. Зараз ГО «Всеукраїнське об’єднання переселенців» реалізує проєкт «Емоційне відновлення – тепло спільноти» в межах програми «Допомога ВПО в Західному регіоні через місцеві партнерства», що втілюється Благодійним фондом «Крила надії» за фінансової підтримки Міністерства внутрішніх справ Чехії, та програми «Допомога на місці».
У планах ще чимало цікавих майстер-класів, захопливих ресурсних зустрічей, розписаних до кінця травня включно, дві екскурсії та індивідуальні консультації психолога.
З особливим задоволенням відвідують дитячі заходи. Як, скажімо, новорічне свято, яке ми організували спільно з Рівненським обласним благодійним фондом “Волинь Європейська”, центром розвитку здоров’я дитини klein_rivne та волонтерами для понад 700 дітей. Ніколи не було стільки вдячних відгуків, як цього разу. Адже крім того, що діти розважилися, ще й отримали чудові подарунки від друзів із Німеччини « Plast Deutschland». А їхні мами зарядилися позитивними емоціями.
Була екскурсія, яку організувала ГО «Гуртом подіє». Люди дуже задоволені цим інтеграційним маршрутом. Як місцеві, так і ВПО. З нетерпінням внутрішньо переміщені особи чекають екскурсії за так званим інтеграційним маршрутом, які проводяться в рамках програми «Єднання заради дії», що втілюється IREX. Нещодавно група з числа ВПО побувала у мандрівці до міста Дубно та етнопарку Ладомирія. А ще у планах щонайменше чотири таких поїздки. До речі, оголошення про ці екскурсії, як і анонси про проведення різних заходів та надання гуманітарної допомоги, систематично розміщуються на телеграм-каналі «ВПО Рівне».
Житло було і залишається найбільш хвилюючою проблемою
Богдан ДУЖИК, очільник Центру підтримки «Я – Маріуполь.Рівне».
– Маріупольська громада, яка проживає на Рівненщині та Волині, налічує 1060 осіб. Усі вони отримують великий спектр допомоги, не рахуючи гуманітарну (від спонсорів і благодійних організацій систематично надходять продуктові набори, гігієнічні засоби, постіль, посуд, одяг тощо). Маріупольцям сприяють у вирішенні їхніх найзлободенніших проблем (у тому числі й з працевлаштуванням), надають юридичну, медичну, психологічну допомогу.
Житло було і залишається найбільш хвилюючою проблемою, яка й наразі актуальна. Люди найчастіше нарікають на високі ціни на оренду житла. Нерідко на неналежні умови в гуртожитках. Маріупольців (та, мабуть, не тільки їх) цікавить компенсація за зруйноване або знищене майно. Наразі знаходимося на початковому етапі вирішення цього питання. Готуються необхідні документи, налагоджено співпрацю з ЦНАПом.
Існують певні проблеми, пов’язані з наданням медичної допомоги, які ми частково вже вирішили. Повністю закрили питання психологічної підтримки, залучивши партнерів з БФ «Рокада». Переселенці безкоштовно отримують послуги психологів (проводяться індивідуальні та групові консультації).
Можна сміливо говорити про те, що фактично вирішене питання юридичної підтримки маріупольців, яким надаються безкоштовні юридичні консультації, супровід, допомога з вирішення правових питань.
За допомогою Центрів зайнятості, які посприяли з перекваліфікацією та отриманням сертифікатів на навчання, по суті закрита проблема працевлаштування.
Так, звичайно, ще є проблеми, над вирішенням яких працюємо. Втім базові потреби маріупольців (в тому числі й у соціально-культурній, освітній сферах) наскільки це можливо за нинішніх умов, забезпечені.
«Мені не байдуже, бо я хочу тут жити»
Геннадій НІКІША, голова Всеукраїнського об’єднання вимушено переміщених осіб «Україна – моя сім’я»:
– Основні проблеми вимушених переселенців з 2014 року не змінилися. Житло, робота з гідною оплатою праці. Зник отой умисно створений у 2014 році негативний образ східняків, яких (всіх без винятку) вважали сепаратистами. Насправді це не так було. Але комусь потрібно було нагнітати атмосферу. Зараз із тим штучним негативним образом покінчено, а проблеми з працевлаштуванням, житлом залишилися. І вони між собою взаємопов’язані. Бо якщо немає роботи, то нема за що їсти, винаймати помешкання.
Дехто вважає, що аби було бажання, то роботу завжди можна знайти. Хоча не зовсім так. Ось зараз, скажімо, в Рівному проживає майже 19 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Зважаючи на те, що левова частка – це пенсіонери і діти, десь третина з вимушених переселенців працездатні. Приблизно 6 тисяч людей. А де їм усім знайти робочі місця з хорошим заробітком, коли в Рівному ще до війни існувало безробіття?
Добре, що практично всіх медиків працевлаштували. Знайшли роботу енергетикам, механікам. А як бути з іншими, для прикладу, металургами, шахтарями, вчителями, вихователями тощо? Скажете: необхідно людей переучувати і створювати нові робочі місця. А що вони будуть робити? Про створення яких потужностей треба думати? Я про те, що до вирішення будь-якої проблеми потрібно підходити в комплексі.
Нам потрібна реалістична житлова програма
Наведу приклад, як все насправді відбувалося. Всі області писали стратегії економічного розвитку на період до 2027 року. Я подавав до Рівненської ОДА дві пропозиції. Одна стосувалася житлової програми. До речі, нещодавно зустрічалися від Координаційної Ради з питань ВПО з в. о. міського голови Рівного Віктором Шакирзяном, який прямим текстом сказав: «Нам потрібна житлова програма, реалістична, яка влаштовувала б внутрішньо переміщених осіб. Хочу, щоб люди не шукали іншого місця, а залишалися у нас». Це дуже добре, бо я добивався прийняття і затвердження такої Програми дуже довго. А тут вже сама влада каже, що вона потрібна.
Центр обробки даних
Друга моя пропозиція стосувалася залучення фахівців високої кваліфікації з числа переміщених громадян. Зокрема, пропонував створити Центр обробки даних (ЦОД). Це свого роду платформа, на якій можна створити безліч віртуальних робочих кабінетів з невіртуальними технічними завданнями. Таким чином можна було б залучати, наприклад, академіків, професорів, різних науковців до реалізації проєктів економічного розвитку Рівненщини будь-якої складності.
Навіть у віддалений спосіб, як це практикувалося деінде ще до пандемії ковіду. Такі механізми використовуються в Україні ще до 2014 року. І це було вигідно, бо немає потреби наймати працівника на постійну роботу.
Наприклад. Є в якійсь структурі чи управлінні посада «фахівець із закупівель». Він задіяний, як правило, півтора-два місяці на рік, а роботу «відвідує» всі 12 місяців року. Чи можна таку роботу віддати на аутсорсинг? Так, можна! І таких робіт дуже-дуже багато. Найнявши кваліфікованого працівника під конкретне завдання і на певний період, ми сплачуємо йому лише за фактично виконану роботу, а не за «відвідування» офісу.
Це може бути будь-яка особа (ВПО в т.ч.) і вона не прив’язана до місця. Наприклад, фахівець переїхав у Вінницю – там живе, а виконує роботу в Рівному. Не пройшла моя пропозиція, хоча зацікавленість була. Не знаю чому. Думаю, з цією проектною пропозицією треба звертатися далі і вже до вищих щаблів влади. Спитаєте: нащо все це мені? Бо я хочу тут жити і мені не байдуже, як буде розвиватися Рівне надалі.
А от із житловою програмою, яку я ініціював ще років п’ять тому, сподіваюся, буде по-іншому. Адже тепер розробку житлової програми ініціює сама влада. Зокрема, в особі в. о. міського голови Рівного Віктора Шакирзяна. Мене в межах завдань Координаційної Ради з питань ВПО м. Рівного залучили до написання цієї програми, яку треба підготувати до кінця цього кварталу. Спершу слід провести дослідження, щоб з’ясувати, під кого ця програма. Тобто, треба прорахувати, скільки людей залишаться в Рівному (це скільки сімей), скільки кімнат чи квартир, яка це площа і таке інше. Чи дозволяє сукупний сімейних дохід, який є зараз, придбати житло під іпотеку з низькою відсотковою ставкою. Питань багато.
Необхідно продумати різні можливості залучення коштів: револьверний фонд, субвенції, пільгове кредитування, кооперативне будівництво. Тим, у кого немає грошей – соціальне житло.
Словом, гадаю, що вирішення проблеми житла вже зрушило з місця, а далі піде легше. Це як з вагонеткою у шахті. Спершу треба докласти зусиль, щоб підштовхнути її, а далі вона вже сама набиратиме руху.
Василь ГЕРУС
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю газети «Сім днів» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
Читайте також: Майстриня з Донеччини виготовляє в Рівному іграшки Перемоги
- Дві громади Рівненщини втратили своїх Захисників
Здовбицька громада в Рівненському районі втратила Тараса Павлюка. Повчанська громада, що на Дубенщині, прощатиметься з Дмитром Піддубицьким.