У Гощанській центральній книгозбірні відбулася презентація 10-томника «Реабілітовані історією. Рівненська область», приурочена до 100-річчя Національної спілки краєзнавців України (НСКУ) та 110-ліття вітчизняного вченого, голови редколегій циклопічних проєктів «Історія міст і сіл Української РСР» та «Реабілітовані історією», ідейного натхненника й багаторічного голови НСКУ Петра Тронька.
Бібліотекарі, культпрацівники, краєзнавці, школярі нашої та Бабинської громад зустрілися зі знаними рівненськими істориками, докторами історичних наук Андрієм Жив’юком і Русланою Давидюк.
Андрій Жив’юк є професором кафедри історії Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені Степана Дем’янчука, очолює обласну організацію НСКУ та впродовж багатьох років керує науково-редакційною групою книг «Реабілітовані історією. Рівненська область».
Видання має велике історико-суспільне значення, оскільки повертає пам’ять про тих, кого перемололи жорна радянського терору. Опріч того, це реальна історія в людях, позаяк досліджено сливень 26 тисяч доль репресованих краян.
Колектив, який творив 10-томник, невеликий. Тим паче, що його члени Ігор Марчук та Ігор Хаврук нині боронять державу на фронті. А проте зроблено дуже багато. Праця справді колосальна.
За словами Андрія Жив’юка, у Російській імперії та СРСР свідомих українців завжди піддавали репресіям. Ба, їх маркували! Були мазепинці, петлюрівці, бандерівці… Тепер ми – нацики. Словом, достатньо було мати українську ідентичність, щоб тобі приклеїли «ярлик», а затим фізично знищили чи ув’язнили.
Професорка, завідувачка кафедри історії України Рівненського державного гуманітарного університету, активна дослідниця періоду політичних репресій на території Західної України Руслана Давидюк познайомила присутніх зі славною когортою учасників Української революції 1917-21 років, які першими постраждали від більшовицької влади.
Раз за разом на великому екрані змінювалися фотографії. Показ супроводжували докладні розповіді про цих людей. Погляд зупинявся на портретах рівнян, мешканців сіл і містечок сучасної області, Волині загалом. Після інтернування та перебування в таборах багато з них осіли саме на цьому, україномовному й православному, терені міжвоєнної Польщі, аби небавом, як сподівалися, повернутися до Великої України. Розраховували здебільшого на важку фізичну працю.
Ось трудова колонія колишніх військовиків УНР у Бабині. Їхні долі різні. Петро Франчук пізніше іммігрував до Великої Британії, Гнат Церклевич залишився в Рясниках та був репресований. Розстріляли й повстанського отамана Ананія Волинця. А от отаман Йосип Біденко теж устиг виїхати та врятувався.
Розвідку армії УНР репрезентують полковник Іван Литвиненко і його колеги-офіцери Яків Водяний, Іван Корноухів, Петро Піляй, Український центральний комітет – Микола Ковальський, полковник Олександр Волосевич, Кость Смовський, Кость Климович, учительство – дочка історика Якова Шульгина та сестра студентського діяча Володимира Шульгина, що загинув у бою під Крутами, Надія Іщук-Шульгина, яка викладала математику в Рівненській українській гімназії, Петро Зінченко, кооперативний рух – Євген Архипенко, що обіймав посаду міністра земельних справ уряду УНР, мешканець с. Колоденки Петро Колесник, Григорій Демидович, православну церкву – Павло Пащевський, архімандрит Полікарп (Петро Сікорський), Василь Біднов, рівненський священник Михайло Яковлєв. Крім того, на цім терені тоді мешкали громадські та політичні діячі Антон Кентржинський, Микола Негребецький, Василь Ярмолюк, Костянтин Вротновський-Сивошапка, подружжя Багринівських, Володимир Оскілко, Сергій Тимошенко, небіж Симона Петлюри Степан Скрипник, Семен Жук, Олександр Огородник, Василь Мохнюк, Олена Левчанівська, Микола Маслов, Микола Певний, Степан Письменний, Михайло Тележинський, митці Кость Місевич, Данило Щербина, Василь Авраменко, Ніна Певна, Микола Орел-Степняк, Ганна Білогуб, літератори й просвітяни Галина Журба, Петро Коваль-Степовий та Антін Павлюк.
На постаті останнього Руслана Давидюк зупинилася докладніше. Антін Павлюк народився в Рясниках – селі в нинішній Бабинській громаді. Активний учасник Української революції 1917-21 років, поручник армії УНР. Воював у складі 4-го полку Січових стрільців під командою полковника Євгена Коновальця, 1-ї Запорізької дивізії. Автор 9 поетичних збірок, воєнної прози. Залишивши Прагу, де мешкав упродовж десятиліття, повернувся до підрадянської України та був репресований.
У 2022 році його внук, учасник АТО Тарас Павлюк добровільно став на захист Батьківщини й загинув у бою з російськими загарбниками.
Андрій Жив’юк подарував старшому братові Тараса, досвідченому краєзнавцю Ігореві Павлюку збірник «Матеріали Міжнародної конференції «Сучасна Російсько-українська війна: соціоісторичні реалії та перспективи»», в якому вміщено наукову статтю про патріотичну родину рясниківців Павлюків, що вели свою столітню війну з окупантами.
І Тарас та Антін Павлюки, і тисячі інших патріотів-волинян свідомо поклали свої життя на український вівтар. Поміж них є навіть люди, котрих режим знищував укупі з катинськими мучениками. Це Яків Бичківський, Інокентій Гловацький, Олександр Ковалевський та інші. Вони поповнили український катинський список, затверджений, подібно як польський, постановою ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 року.
А загалом сумарна цифра забитих та репресованих мешканців Рівненщини сягає 226 тисяч. 22 тис. з них – це ті, хто поліг, борючись із більшовиками в лавах УПА й ОУН. Майже 26 тис. воювали у складі Червоної армії, але не повернулися додому, упавши на землю України, Білорусії, під Варшавою, Кенігсбергом, Берліном чи Прагою. 31 тис. краян режим заарештував та засудив, понад 57 тис. адміністративно вислав, понад 70 тис. депортував до Польщі, майже 20 тис. – до Чехословаччини. Ці втрати – відчутний удар, завданий соціуму, генофонду, гуманітарному розвитку регіону загалом. Це була справжня гуманітарна катастрофа. На жаль, ще досі багатьох безневинних не реабілітовано.
Гості з Рівного подарували бібліотеці книжки. Під час неформального спілкування присутні ставили їм запитання, розповідали про власні краєзнавчі пошуки. Зокрема дослідниця з Липок Надія Ткачук доповнила Руслану Петрівну, повідавши історію репресованого липківського священника Миколи Бичківського, в’язня Усольлагу, брата вчителя Якова Бичківського, що його згадувала історикиня. Також Надія Дорофіївна дослідила долі 27 мешканців свого села, які не фігурують у серії книг «Реабілітовані історією. Рівненська область», але були репресовані.
До речі, не так давно Надія Ткачук стала членкинею НСКУ. Спілчанський членський квиток у день презентації їй урочисто вручив Андрій Жив’юк.
Ірина ОЛІЙНИК,
провідна методистка Гощанської центральної бібліотеки
Читайте також: У Сарнах демонтували радянського солдата та створять музей декомунізації просто неба