Туристичний маршрут створила десятикласниця Анастасія Кузьмич. Його визнано одним із найкращих в Україні. Анастасія здобула перше місце в категорії “Історик-2024” на конкурсі Малої академії наук.
Десятикласниця розробила екскурсійний маршрут — “Древлянськими стежками: Глинне-Юзефін-Ствига” із десятьма локаціями, який проходить через її рідне село Глинне.
Про це журналістам повідомляє вчитель історії Глиннівського ліцею Іван Скаковець.
“Це Всеукраїнський інтерактивний конкурс. Він проводиться щороку з різним заданням. Цьогорічним — було створити екскурсійний маршрут рідним селом чи околицями. І ось я запропонував Анастасії долучитись, бо на нашій території є дійсно цікаві об’єкти. Це не автомобільний маршрут. Його можна відвідати на 100% тільки пішки або на двоколісному. Бо там є взагалі не посильні для транспорту місця. Всю красу з машини не побачиш”, – розповів Іван Скаковець.
Також він зазначив, що з-поміж 200 учасників необхідні бали для перемоги набрали 14 школярів, зокрема, Анастасія Кузьмич.
Детальніше про кожну локацію туристичного маршруту “Древлянськими стежками: Глинне-Юзефін-Ствига”
№ 1: “Кам’яні козацькі хрести”
Поховання з кам’яними хрестами на околиці села Глинного — це археологічна пам’ятка литовсько-польської доби XVI-ХVІІІ ст. Хрести витесані з граніту. Вони мають православну символіку. На одному з них помітний напис — 1654 рік, ймовірно — це дата поховання. В одному з архівних документів йдеться про те, що саме у 1654 році козаки розграбували Туровську волость, до якої входило село Глинне.
№ 2: “Юзефінський дуб-патріарх”
Візитівка урочища Юзефін — найстаріший дуб в Україні. Його вік перевищує 1300 років, а окружність стовбура – понад 8 метрів. Дерево живе і плодоносить.
№ 3: “Радзивіли в історії Юзефіна”
У 1805 році князь Юзеф Миколай Радзивілл в урочищі Старе Глинище заснував фільварок і назвав на свою честь — Юзефін. Його спадкоємцями протягом усього ХІХ століття й до 1939 року були Лев Людвиг Радзивіл, Антоній Вільгельм Радзивіл, Станіслав Вільгельм Радзивіл, Кароль Миколай Радзивіл. Їм також належали навколишні ліси — Радзивілівська пуща. Про часи князівського панування нагадують назви навколишніх місць — Панський шлях, Панський ставок, Цегельня. Серед залишків старого парку — 300 та 500-літні дуби, віковічні ялини, сосни Веймутова, кримські сосни, ялини білі, модрини.
№ 4: “Обитель Божої Матері”
Православний жіночий монастир на честь Іверської ікони Божої Матері УПЦ МП розташований на місці колишнього маєтку Радзивілів.
№ 5: “Глиняні ямки”
Здавна село Глинне славилося покладами білої глини, звідки й походить назва населеного пункту. Перша письмова згадка про село саме з такою — 1451 року. Старі закинуті копанки існують досі. Протягом століть місцеві видобували цей будівельний матеріал для власних потреб. Також на території працювала цегельня.
№ 6: “Древлянські кургани”
За 600 метрів від автодороги Глинне-Березове розташований курганний могильник XI-XII ст. — кладовище часів Русі-України. Нині воно налічує 28 курганів. Найбільші з них мають висоту 1,0-1,4 м, найменші – 0,2-0,3 м.
Два поховання дослідила археологічна експедиція Рівненського краєзнавчого музею у 1981 році під керівництвом Богдана Прищепи. В одному з них виявили скелети чоловіка і жінки, а поряд — глиняний горщик та срібні скроневі кільця. Поховання належали слов’янським племенам древлян.
№ 7: “Вуголіна лужа”
Вуголіна лужа — озеро серед соснового бору. Водойма не глибока, однак не пересихає. За однією з легенд, на цьому місці стояло табором військо татар, а їхні коні своїми копитами вибили велику ямку, що аж “земля ввігнулася”.
Інша легенда мовить про бій козаків з татарами саме на цьому місці, а “…коней і людей було стільки, що аж земля увігнулася”. З часом назва спростилася і замість “ввігнута, увогнута” місцеві стали казати Вуголіна лужа.
№ 8: “Смолярня”
Місце на березі річки Ствига з рештками смоло-скипидарного заводу, який діяв тут за польських часів, а також у 1950-1980 роках. Сировиною для роботи смолокурні був “пневий осмол” (лучина), який раніше корчували вручну.
№ 9: “Фоса”
Потічок Фоса починається в урочищі Юзефін та впадає у річку Ствига. Його довжина — п’ять кілометрів, береги прямі. За місцевою легендою, потічок Фоса в минулому — повноводна річка, на березі якої проживали древляни.
№ 10: “Площадь над Ствигою”
Площадь — так місцеві називають ділянку на лівому березі річки Ствига. Це безліса територія, де ростуть поодинокі дуби на обох берегах річки. Її використовували як пасовище та для сінокосу.
Головне фото “Площадь над Ствигою”. Іван Скаковець
- Чому російські ракети не збивають у Польщі
Польський міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш заявив, що Польща досі жодного разу не збила російські ракети чи БПЛА, що порушували її повітряний простір. З чим це пов’язано?
Читайте також: Туристичну «родзинку» Рівненщини повернули у державну власність