Можливо, скептики, читаючи мій допис, скажуть, що ця моя риторика не на часі. Адже в країні війна – підступна і жорстока. А мова йтиме не про тактику і стратегію військових дій, а про значення українського слова у боротьбі з російським агресором.
Наразі кожен свідомий українець (українка) намагаються зробити свій внесок у наближення дня перемоги. Письменники, журналісти, філологи виборюють перемогу словом.
Український Бермудський трикутник
Ну що б, здавалося, слова…
Ліна Костенко
Українці – нація особлива: мужня, завзята, працьовита, яка шанує свою історію, національних героїв, дотримується звичаїв і традицій. Але невипадково саме зараз слід говорити про мову, про українське слово – код нації. Як доводить світова практика, значення слова в житті суспільства важко переоцінити.
Слово у співдружності з бойовим духом українців, вродженим ДНК волі та свободи, помножене на героїчну звитягу та бажанням захистити свою землю і перемогти ненависного ворога спроможне творити чудеса. Виявляється, мова є також зброя і засіб боротьби з ворогом! Її функція унікальна!
Бо це не лише спосіб ідентифікації людей за їх національною приналежністю («паляниця», «полуниця», «укрзалізниця»), а й здатність її у прямому значенні зупинити ворога на півдорозі та навіть ввести його в оману. Як? А от послухайте.
Загальновідомо, що неабиякої популярності набув вислів «Руський корабель – пішов на***…». Ця фраза набула такого народного розголосу, що тепер на кожному кроці можна побачити на білбордах і на придорожніх вказівниках цей вираз. І в усному спілкуванні також звучить це популярне лихослів’я.
А чи це добре?
Гаразд! Поки що спишемо це явище на військовий час, коли почуття та емоції нормальної людини доведені до крайньої точки кипіння та й поріг морально-етичного сприйняття оточуючої реальності не витримує морально-етичних кордонів.
Але, панове, нам жити далі, ростити і виховувати своїх дітей! Нащо нам уподібнюватися загарбникам, нашим ворогам, котрі демонструють своє моральне дно, варварство, жорстокість, словесне виверження нікчеми? А ще – відстале, консервативне мислення та культурну обмеженість.
Пропоную цікавий і, як на мене, досить оригінальний і дієвий спосіб ведення боротьби словом з непроханими зайдами-окупантами. Пофантазуємо. А може, і візьмемо на озброєння?
Уявіть собі таку картинку: війна. По дорозі рухається ворожа колона танків та інша військова техніка. Начальник колони звіряє назви з назвами населених пунктів, що зафіксовані на мапі. І раптом! Що це? На пришляхових вказівниках – зовсім інші назви, та ще й на незрозумілій «хохляцькій» мові, що й відразу не зметикуєш, що вони означають! Що за фігня?
Колона зупиняється. Окупанти з подивом обговорюють ситуацію. Дійсно, щось тут не те! Замість чітко зазначених на їхній мапі назв населених пунктів – зовсім інші… Складається враження, що вони потрапили в інший часовий або й планетарний вимір!
Мапа диктує одне, а на придорожніх вказівниках – інше! Населені пункти мають якісь чудернацькі назви:
села – Достобісівка, Дідькові схрони, Витрішки, Сміливий газда, Мертвяки, Пекельний казанок, Бандерівська криївка, а річки – Трясця, Лохівка, Вир, Нетреба?
Як тут не погодитися з висловом із Біблії: «Спочатку було Слово…», а думка… надходить потім. Осмислення і розмірковування також. А на це потрібен час. Корисна омана, але не на користь загарбників-рашистів.
А тепер давайте поговоримо про деякі містичні явища в сучасних українських реаліях. У військових зведеннях часто можна чути про переможні обнадійливі події, які розгорталися в селі Чорнобаївка, що на Херсонщині. Село Чорнобаївка – прокляте місце для окупантів? Можливо тому, що має таку назву? Адже відомо: яку назву даси кораблеві – так він і попливе.
Історія нам підказує, що легендарний січовий козак Петро Чорнобай колись за хоробрість у бойових походах отримав землю біля Вірьовчиної балки, що на Херсонщині. Він був неабияким сміливцем і визволителем. Можливо, тут місце сакральне й прокляте для ворогів України?
Чи не тому, як зауважує в facebook Mr. Himikus:
«Русня п’ятий раз туди заходить і… не повертається».
Тобто кудись пропадає! Як у Бермудському трикутнику! Люди є люди. Всі українці бажають перемоги. Кожен, чим може, наближає її. Мужні українські вояки боронять свою землю, хтось подався у волонтери.
Літні жінки об’єднуються в групи по допомозі приготування домашніх страв для біженців і продовольчих передач на фронт. Хтось уважно прислухається до пророцтв віщунів – карпатських мольфарів, шукаючи відповідь про кінець війни. А інші просто щиро моляться Господу-Богу.
Віримо в неминучу перемогу, підкріплюємо свій дух щирими молитвами, звертаючись до Бога та до всього воїнства Сил Небесних українською мовою. Бо мова – це код нації, вона формує менталітет народу.
Тож давайте будемо обережні з лайливими словами та матюками. Науковцями доведено, що саме вони руйнують нашу систему ДНК, роблячи її вразливою до хвороб і навіть змінюють характер людини. А звідси – її вчинки. Запевняю вас, це дуже серйозна проблема!
Майбутні покоління українців будуть нам вдячні, якщо ми зараз упораємося з цією брудною нищівною словесною експансією і збережемо моральну чистоту нації і не спаплюжимо нашу рідну солов’їну мову.
Давайте знайдемо гідну альтернативу для курсу посилання російського корабля без матюків, а пошлемо подалі ворога як культурні, цивілізовані люди:
«А щоб поглинув тебе разом з російським кораблем Український Бермудський трикутник!»
Так буде краще!
Віра МЕЛЬНИКОВА,
письменниця
Малюнок Олександра МЕЛЬНИКОВА
Читайте також: Чоловік в Ізраїлі виплачуватиме дружині штраф за кожне образливе слово