У Рівному ні-ні та й виникають конфлікти між мешканцями сусідніх будинків. Здебільшого через територію. А вірніше те, що на ній відбувається.
Одні сваряться через смітникові контейнери, які, мовляв, поставили їм під самими вікнами. Інші не можуть поділити дитячий чи спортивний майданчик. Перепалка, бува, виникає через вигул собак, які справляють природню потребу в пісочницях. Нерідко причиною скандалу стають припарковані у дворі автомобілі. І кожна зі сторін протистояння до хрипоти в голосі відстоює свою правоту.
Як вирішити проблему міжбудинкових конфліктів? Про це розмова журналіста «7 днів» із секретарем Координаційної ради з питань створення та діяльності об’єднань співвласників багатоквартирних будинків Андрієм ПРИЩЕПОЮ.
– То що насправді не можуть поділити між собою мешканці багатоповерхівок?
– Конфлікти через прибудинкові території справді виникають нерідко. З різних причин. І через розміщення смітникових контейнерів, і паркування автомобілів, і благоустрій двору, і дитячих майданчиків тощо. Все це зумовлене тим, що немає чітких меж прибудинкових територій. А в деяких випадках навіть їхні схематичні плани відсутні. Наскільки мені відомо, міська влада нині виношує задум, яким чином розподілити прибудинкові території і визначити зону відповідальності. Тобто прописати: кому, що, як і коли. Думаю, якщо цей задум буде реалізовано, буде знято й чимало конфліктних питань.
– Яким чином, на ваш погляд, можна розподілити прибудинкові території?
– Звісно, ідеальний варіант вирішення цього питання – приватизація. Але тут знову ж таки виникають різні законодавчі колізії. Скажімо, років десять тому дозволяли приватизувати ту територію, яку хотіло ОСББ. Наприклад, двір, за яким об’єднання співвласників доглядає. У мене було таке з одним ОСББ. Ми тоді вже навіть пройшли перше слухання на сесії Рівнеради. А останніми роками спостерігається інша тенденція. Зараз у приватну власність чи користування зазвичай дають «пляму» – це земля під будинком і радіусом 1,5-2 метри біля нього. Такий підхід, як на мене, неправильний. Адже є ще підходи до будинку, прибудинкова територія, смітникові та дитячі майданчики, де прибирає ОСББ. Наведу власний приклад. На Північному є дитячий майданчик, який нам колись облаштували, але ми досі не можемо з’ясувати, кому він фактично належить і хто має обслуговувати його. Ось, скажімо, торік у місті померзло дуже багато абрикосових дерев. Необхідно було позрізувати їх, бо росли поблизу дитячого майданчика, щоб вони не впали. Хто і за які кошти має це робити? Ми з головою сусіднього ОСББ зверталися з цим питанням до міської влади з проханням, щоб дозволили нам приватизувати цю територію чи передати у користування. Адже на ній міститься дитячий майданчик, де граються наші діти. Тоді знали б, що це наша територія, за яку ми несемо відповідальність.
Отож, якщо розробити план прибудинкових територій, а в ідеалі давати в постійне користування чи приватну власність ці території, це б вирішило чимало конфліктних ситуацій. У тому числі й з паркуванням автомобілів чи розміщенням сміттєвих майданчиків.
– А чи не призведе приватизація прибудинкових територій до утворення своєрідних «удільних князівств»? У Рівному вже був прецедент, коли ОСББ почало огороджувати свій двір.
– Справді такий факт мав місце кілька років тому. Це, звичайно, належить до розряду нонсенсів. Бо, приватизувавши прибудинкову територію, ще не значить, що на ній можеш робити все, що хочеш. Є певні правила, обмеження. Для прикладу, через двір можуть проходити якісь мережі. Тож на них не можна нічого зводити. Не можна штучно обмежувати доїзд чи проїзд, бо це питання безпеки. Всі ті моменти чітко прописані в законодавчих документах.
Але ніхто не буде заперечувати, що у приватизації прибудинкової території є й свої плюси. Навіть чисто психологічного характеру. Мовляв, це наша власність, значить треба дбайливіше за нею доглядати.
– Втім, якщо прибудинкова територія приватизована, кожен співвласник вважатиме, що має право паркувати на ній свій автомобіль. Хіба він не матиме рації?
– Під’їхати до будинку, щоб, скажімо, щось завантажити чи підвезти, – це одне. А от паркування машин у дворах багатоповерхівок заборонене Правилами благоустрою міста Рівне. І питання навіть не в тому, що хаотичні автостоянки на прибудинкових територіях створюють для їхніх мешканців незручності. Це ще й питання безпеки. Ось, наприклад, в цьому році сталося задимлення в електрощитовій в одній із багатоповерхівок на вулиці Коновальця. А викликані вогнеборці не змогли під’їхати до під’їзду, де сталася надзвичайна пригода, через припарковані у дворі автомобілі. Добре, що все обійшлося.
Так, я розумію, що коли Рівне розбудовувалося, на прибудинкових територіях не передбачалися місця для стоянок автомобілів. Та тоді й машин було не так багато – дві-три на будинок. А нині деякі мешканці однієї квартири мають по дві-три. Звісно, треба вирішувати проблему паркування – будувати підземні і багатоярусні парковки. Але однозначно треба наводити лад зі стихійними автостоянками на прибудинкових територіях. Не можна дозволяти, щоб вони перетворювалися на цілодобові парковки, заважаючи проїзду «швидкій», рятувальникам, автотранспорту спецслужб. Та навіть тим же сміттєвозам, які через заставлені машинами прибудинкові території сміття не можуть забрати! Через незручності з паркуванням автомобілів восени неможливо якісно прибрати опале листя. А взимку як очистити подвір’я від снігу? Минулої зими, найнявши техніку, ми не раз не могли почистити від снігу прибудинкову територію, бо трактор не міг заїхати у двір через залишені на дорозі автівки. А гляньте довкола. Скільки клумб і газонів у місті понищено колесами автомобілів. Такого за кордоном не побачиш, бо за подібні порушення передбачені величезні штрафи. Сподіваюся, коли в Рівному запрацює Муніципальна варта, у місті стане більше порядку. В тому числі й з паркуванням автомобілів. Хоча, як на мене, зміни повинні відбутися в нашій свідомості. Тоді й житимемо краще і комфортніше.
Розмовляв Василь ГЕРУС