У суботу, 29 січня, в Україні відзначається День пам’яті Героїв Крут. Цю дату присвячено подіям кінця січня 1918 року поблизу станції Крути в Чернігівській області, коли загін з близько 400 студентів і бійців вільного козацтва вступив у бій з 4-тисячним підрозділом Червоної гвардії.
Ціною своїх життів українці затримали наступ противника. Особливо країну вразила загибель 27 юнаків, яких було страчено в полоні супротивника. Героям присвячений відомий вірш Павла Тичини “Пам’яті тридцяти”, а через сотню років їхній подвиг порівнюють з обороною Донецького аеропорту. Про подробиці історичної битви розповідає OBOZREVATEL.
Атака на УНР
В Українській Народній Республіці після проголошення незалежності сподівалися на федеративні відносини з радянською Росією та самостійність у прийнятті рішень, однак Москва була проти. В кінці грудня 1917 більшовики почали відкриту агресію проти УНР.
Спочатку Кремль сформував “українську червону владу” зі столицею Харковом, а потім висунув армію. Події інтерпретувалися Росією як “громадянська війна”.
Атака йшла за двома фронтами: уздовж залізничної лінії Харків – Полтава – Київ і в напрямку Курськ – Бахмач – Київ.
Бій під Крутами
Силами УНР командував колишній офіцер царської армії Аверкій Гончаренко, який воював під час Другої світової війни проти СРСР, а потім емігрував до США. Війська більшовиків очолював Михайло Муравйов – командир Червоної Армії, організатор терору і масових вбивств в Україні.
Після битви біля станції “Бахмач” 24-27 січня 1918 року українці були змушені відступити до станції “Крути”, що в 130 кілометрах від Києва і 18 кілометрах від Ніжина.
До них було спрямовано підкріплення: Першу українську юнацьку школу імені Богдана Хмельницького в складі 400-450 курсантів і 20 офіцерів, а також першу сотню новоствореного добровольчого Студентського куреня січових стрільців чисельністю 116-130 осіб. Крім того, до них приєдналися близько 80 добровольців з ніжинського Вільного козацтва.
Після битви біля станції “Бахмач” 24-27 січня 1918 року українці були змушені відступити до станції “Крути”
29 січня, після 5-годинного запеклого бою, у якому українці відбили кілька атак більшовиків, командування УНР отримало телеграму з Ніжина, яка повідомляла, що місцевий курінь імені Тараса Шевченка перейшов на бік радянської влади. Тому студентам було наказано відійти від Крут до своїх ешелонів. Більшість українців відступили на поїзді, який чекав їх з іншого боку станції в напрямку Києва.
Однак незабаром з’ясувалося, що 27 студентів і гімназистів з резерву під час відступу потрапили в полон. Командир більшовиків Єгор Попов, розлючений великими втратами в своєму війську (близько 300 загиблих), наказав знищити полонених. Їх було розстріляно або замордовано наступного дня. За свідченнями очевидців, гімназист 7 класу Григорій Пипський перед розстрілом почав співати “Ще не вмерла Україна…”, а інші підхопили спів.
Місцевим жителям деякий час забороняли ховати вбитих українців. Пізніше, в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди, їх було поховано на Аскольдовій могилі в Києві.
Значення битви під Крутами
Бій під Крутами затримав наступ ворога на чотири дні. Це дало можливість українцям утримати Київ на час, потрібний для підписання Брест-Литовського мирного договору. Останній зупинив захоплення УНР більшовиками і фактично проголошував її незалежність.