Йдеш, бува, вулицею і чуєш то там, то там «смажене» брутальне слівце. Інколи таке, що аж вуха в’януть.
Зробиш лихослову зауваження, а він здивовано дивиться на тебе, не розуміючи, що від нього хочуть. Було б не так страшно, якщо б матюк зривався з вуст якогось п’янички. Втім, нерідко такими «перлами» не гребує ні молодь, ні жінки, ні навіть діти. І, здається, нікому немає до цього діла.
Не знаю, як у кого, а мою душу боляче ранить кожне «червиве» слово. Червиве, бо «гризе» людину зсередини. Про це, про шкідливість вживання матюків, вже й медики застерігають, які довели їх негативний вплив на людину. Вчені науково підтвердили, що нецензурна лайка за своєю руйнівною силою рівнocильна рaдіaційнoму опроміненню в 10-40 тисяч рентген, від чого рвуться ланцюжки ДНК і розпадаються хромосоми. Відтак брутальні слова спричиняють мутації, що подібні за впливом убивчій радіації.
Ще гірше, що від матюків потерпає не лише лихослов, а й людина, яка їх чує. Це знову ж таки не мої вигадки, а твердження медиків. Як переконують психологи, людина, яка чує брудну лайку, може не лише відчути душевний дискомфорт, а й зазнати різноманітних психосоматичних проявів.
Воістину кажуть, що слово може піднести до небес. А може й убити. Як встановили американські медики, від брутальних слів і лайки людина й справді може захворіти. Бо фізичний і душевний біль активізують у мозку однакові зони. Це підтвердив експеримент за участю добровольців, за активністю мозку яких спостерігали за допомогою МРТ. Тобто твердження, що слово може спричинити хворобу, а може й вилікувати, вже має наукове пояснення.
Зрештою, нічого ні дивного, ні нового в цьому немає. Про згубність матюків читаємо ще в Святому Письмі. Аби не бути голослівним, дозволю собі процитувати уривки з Буклету для шкіл «Біблія і генетика лихослів’я»: «Слова апостола Павла: «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших» (Еф. 4:29).
Лихослів’я має прямий стосунок до світу темряви. Воно вкоренилось у поганських культурах з дохристиянських часів.
Вживання матюків завдає шкоди всім, хто їх чує. Тут ми маємо справу з силою слова. Кого кличеш, той і приходить. Називаєш людину по імені – вона відгукується. Кличеш ім’я Боже в молитві – Господь відповість, якщо буде Його воля.
Необхідно бути обережними у словах і знати, що людина, яка проклинає іншу, насправді накликає прокляття на себе. «Обернеться зло на його голову» (Пс. 7:17). За Божим законом ми отримуємо те, чого бажаємо іншим. Ісус Христос сказав: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Мт. 7:12).
Біблія стверджує: кожен, хто вживає брутальні слова, зневажає Бога і себе самого, руйнуючи своє єство, від здоров’я до долі. Лихослів’я є тяжким гріхом. Апостол Павло конкретизує цей постулат і попереджає, що руйнується не тільки тимчасове земне життя, але й вічне, оскільки людина народжується за Божим непорушним планом для життя вічного. Смерть тіла – перехід душі в вічне життя. (Екл. 12:7). Необхідно пам’ятати, що у вічності тільки два місця: або з Ісусом в Святих Небесах (Фил. 3:20), або з дияволом у пеклі (Мт. 25:41-46). Вибір – за кожним. Так говорить Біблія.
Слова апостола Павла: «Бо мусимо всі ми з’явитись перед Судовим Христовим Престолом, щоб кожен прийняв згідно з тим, що робив, чи добре, чи лихе» (2 Кор. 5:10).
«Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!» (І Кор. 6:9-10).
«Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас з усякою злобою» (Еф. 4:31).
«Місця дияволу не давайте» (Еф.4:27).
Мова людини не є чимось випадковим. Це її вибір (свідомий або несвідомий), що відображає стан душі. І яка людина, такі її думки, слова, вчинки і все її життя. І кінець її буде відповідним.
Тут, здається, ні додати, ні відняти. Все прямим текстом сказано. Отож вибір, куди торувати свою життєву стежину – на Небеса, чи в пекло – за кожним із нас.
Рівнянин Олександр МЕЛЬНИЧУК