fbpx

Словесне самогубство у нормі буденності серед жителів Рівного

Діліться інформацією з друзями:

Йдеш, бува, вулицею і чуєш то там, то там «смажене» брутальне слівце. Інколи таке, що аж вуха в’януть.

Зробиш лихослову зауваження, а він здивовано дивиться на тебе, не розуміючи, що від нього хочуть. Було б не так страшно, якщо б матюк зривався з вуст якогось п’янички. Втім, нерідко такими «перлами» не гребує ні молодь, ні жінки, ні навіть діти. І, здається, нікому немає до цього діла.

Не знаю, як у кого, а мою душу боляче ранить кожне «червиве» слово. Червиве, бо «гризе» людину зсередини. Про це, про шкідливість вживання матюків, вже й медики застерігають, які довели їх негативний вплив на людину. Вчені науково підтвердили, що нецензурна лайка за своєю руйнівною силою рівнocильна рaдіaційнoму опроміненню в 10-40 тисяч рентген, від чого рвуться ланцюжки ДНК і розпадаються хромосоми. Відтак брутальні слова спричиняють мутації, що подібні за впливом убивчій радіації.

Ще гірше, що від матюків потерпає не лише лихослов, а й людина, яка їх чує. Це знову ж таки не мої вигадки, а твердження медиків. Як переконують психологи, людина, яка чує брудну лайку, може не лише відчути душевний дискомфорт, а й зазнати різноманітних психосоматичних проявів.

Воістину кажуть, що слово може піднести до небес. А може й убити. Як встановили американські медики, від брутальних слів і лайки людина й справді може захворіти. Бо фізичний і душевний біль активізують у мозку однакові зони. Це підтвердив експеримент за участю добровольців, за активністю мозку яких спостерігали за допомогою МРТ. Тобто твердження, що слово може спричинити хворобу, а може й вилікувати, вже має наукове пояснення.

Зрештою, нічого ні дивного, ні нового в цьому немає. Про згубність матюків читаємо ще в Святому Письмі. Аби не бути голослівним, дозволю собі процитувати уривки з Буклету для шкіл «Біблія і генетика лихослів’я»: «Слова апостола Павла: «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших» (Еф. 4:29).

Лихослів’я має прямий стосунок до світу темряви. Воно вкоренилось у поганських культурах з дохристиянських часів.

Вживання матюків завдає шкоди всім, хто їх чує. Тут ми маємо справу з си­лою слова. Кого кличеш, той і при­ходить. Називаєш людину по імені – вона відгукується. Кличеш ім’я Боже в молитві – Господь відповість, якщо буде Його воля.

Необхідно бути обережними у словах і знати, що людина, яка проклинає іншу, насправді накликає прокляття на себе. «Обернеться зло на його голову» (Пс. 7:17). За Божим законом ми отримуємо те, чого бажаємо іншим. Ісус Христос сказав: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Мт. 7:12).

Біблія ствер­джує: кожен, хто вживає брутальні сло­ва, зневажає Бога і себе самого, руйнуючи своє єство, від здоров’я до долі. Лихослів’я є тяжким гріхом. Апос­тол Павло конкретизує цей пос­тулат і попереджає, що руйнується не тільки тимчасове земне життя, але й віч­не, оскільки людина народжується за Божим непо­рушним планом для життя вічного. Смерть тіла – перехід душі в вічне життя. (Екл. 12:7). Необ­хід­но пам’ятати, що у вічності тільки два місця: або з Ісусом в Святих Небе­сах (Фил. 3:20), або з дияволом у пеклі (Мт. 25:41-46). Вибір – за кож­ним. Так говорить Біблія.

Слова апостола Павла: «Бо му­симо всі ми з’явитись перед Судовим Христовим Престолом, щоб кожен прий­няв згідно з тим, що робив, чи добре, чи лихе» (2 Кор. 5:10).

«Не об­ма­нюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!» (І Кор. 6:9-10).

«Усяке подратування, і гнів, і лю­тість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас з усякою злобою» (Еф. 4:31).

«Місця дияволу не давайте» (Еф.4:27).

Мова людини не є чимось випадковим. Це її вибір (свідомий або несвідомий), що відображає стан душі. І яка людина, такі її думки, слова, вчинки і все її життя. І кінець її буде відповідним.

Тут, здається, ні додати, ні відняти. Все прямим текстом сказано. Отож вибір, куди торувати свою життєву стежину – на Небеса, чи в пекло – за кожним із нас.

Рівнянин Олександр МЕЛЬНИЧУК