Стартував новий навчальний рік, а з ним до багатьох дорослих повернулися одвічні батьківські клопоти: «розбудити зранку», «зібрати і відправити до школи», «що дати на перекус», а найголовніше – «що з домашкою».
Насправді останнє запитання не таке вже й складне. Головне – не виконувати домашні завдання замість чи разом із школярем, а правильно налаштувати власну дитину на цю роботу.
Тоді вона буде зроблена вчасно і якісно, – переконана сімейна психологиня Анна РОМАНИК.
Вона дала кілька порад батькам, як налаштувати дитину на підготовку домашнього завдання.
Під час підготовки уроків вдома важливо відкласти з поля зору ґаджети.
Для розуміння обсягу роботи допоможіть дитині скласти план підготовки уроків. Нехай школяр відчує свою самостійність у тому, з якого предмету/завдання йому краще почати, а яким завершити роботу.
Заплануйте невеликі перерви, в яких дитина зможе переключитися. Однак організуйте їх чітко обмеженими в часі, щоб вивчення уроків не зайняло цілий вечір.
Визначте дедлайн, який позначить час завершення підготовки домашнього завдання. Дитина зможе спланувати заняття своїми справами.
Дотримуйтеся графіка та режиму. Організм дитини адаптується і буде налаштовуватися на навчальну діяльність у визначений час.
Розвивайте самостійність! Уникайте бажання допомогти/зробити швидше у ситуаціях, де дитина може справитися сама.
Замість глобального контролю можна спробувати варіант нотаток-нагадувань з інструкціями або підказками, які можуть бути в полі зору.
Не чіпляйте школяреві ярликів типу «лінюх», «дурень», «невдаха». Дитині легше відповідати озвученому стандарту, ніж доводити протилежне.
Якщо ваш школяр потребує підтримки, дайте її. Це можна зробити, для прикладу, словами: «Скоро в тебе все вийде без моєї допомоги», «У тебе класно виходить» або «Ти молодець».
Фізична активність, повноцінне харчування, достатній сон – союзники у продуктивності дитини. Подбайте про це!
Демонструйте щиру цікавість. Тому що мотивація ґаджетами за виконану домашню роботу або грішми за хорошу оцінку знецінює процес навчання та здобування знань як такий. А коли дитина із захватом ділиться здобутими фактами, а дорослому щиро цікаво, – то це саме та родзинка, яка змусить дитину бути допитливою.
І ще дуже важливо: уникайте крику та сварок. Нічого іншого, крім страху перед помилкою це не дасть. Помилятися і виправляти помилку – найуспішніший шлях до засвоєння інформації.
Наталія НИРКОВА