Познайомилися ми з Радгою на одному міжнародному саміті, я там була перекладачкою англійської. Він – помічник уповноваженого посла Індії. Після урочистостей в одному із фешенебельних столичних ресторанів сиділи поруч і розговорилися.
Радга був справжнім джентльменом, поводився згідно з європейським етикетом. У ньому було щось фантастичне. От і клюнула на цього індуса.
У моєму нареченому мені подобалися дві речі: він не тягнув у ліжко і з ним можна було поговорити як з кращою подругою.
Тому, коли отримала пропозицію руки і серця, навіть не роздумувала. Весілля вирішили зіграти в Індії, а жити в Києві.
Apple продемонструвала рекордне денне падіння в історії ринку США
Німці не задоволенні соціальними виплатами і вимагають повернення до нормального життя
Наше індійське весілля тривало три дні. Перший день «Тілак» – це коли сім’я нареченої приходить у будинок нареченого. Потім «Барат» – сім’я нареченого приходить у будинок нареченої. Будинок нареченої спеціально винайняли для весільної церемонії. Зі свого будинку до весільного дому мій наречений їхав на прикрашеному коні, в національному костюмі з чалмою на голові та кинджалом на стегні.
Наступного дня мене нарядили у святкове сарі червоного кольору, прикрасили руки і ноги хною (відмивалася протягом місяця), обвішали золотими прикрасами, і почалася головна церемонія у присутності священника.
Третього дня зранку їздили по храмах, а ввечері був святковий прийом. Мене знову одягли в сарі. Ми сиділи на тронах, приймали подарунки і поздоровлення, фотографувалися з кожним гостем. Увечері після закінчення прийому нас повезли у будинок батьків чоловіка. Після казкового свята очікувалась така ж казкова шлюбна ніч. Переодягнувшись у нічну білизну, я готова була виконувати свій перший шлюбний обов’язок, але… Але Радга все одним словом обрізав.
– У нашій релігії та звичаях плотська утіха не головне, – заявив новоспечений чоловік.
– А як же діти? – запитую, але у відповідь мовчання…
Тієї ночі Радга спав в іншій кімнаті, як і решту наших шлюбних ночей. Не сказала б, що мене це дуже обурювало, але дивувало.
Повернувшись у Київ, я скуповувала найсексуальнішу білизну, але чоловік не хотів навіть оцінити покупки на мені.
Якось зранку, протираючи очі після сну, заходжу у ванну кімнату. Радга приймає душ. Але придивляюся – це не зовсім Радга… Статура його, волосся його, але того, що мало б бути нижче пояса… немає. Радга – жінка…
Потім була довга щира розмова. Насправді Радгу звати Вандака. Ну, не така вона, як усі, й що ж, не жити?.. Щоб бути подалі від своєї рідні, які б його/її не зрозуміли, виїхав у Київ. Батьки діставали з одруженням, от він, вибачте, вона, вибрала мене. Далі поки що домовилися жити разом. Але я хочу дітей і нормальну сім’ю, тому не знаю, чи довго з Вандакою протягну…
Зінаїда БАЛЬДЕ,«Подільська радниця»