А ви знаєте, як Пилип з конопель бив байдики, точив баляндраси, смалив халявки і дістав облизня? Сьогодні, в Міжнародний день рідної мови, розповімо про значення та походження українських фразеологізмів.
У «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» зазначається, що фразеологізм – це «усталений зворот, стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний, неподільний і цілісний за значенням вислів».
Зупинимося на найбільш поширених фразеологізмах, які можна назвати кодовою мовою українців.
Не ликом шитий – так кажуть про освічену, здібну, кмітливу, непросту людину. Лико – внутрішня частина кори молодих листяних дерев, переважно липи, що легко відокремлюється від стовбура і ділиться на стрічки. Такі стрічки були дешевим замінником дорогої шкіри чи мотузок і використовувалися для виготовлення різних побутових предметів (постолів, лубків, коновок та ін.), які були популярними серед простолюду і бідноти.
Бити байдики – нічого не робити, нічим не займатися, ледарювати. Фразеологізм прийшов у мовлення із виробничої сфери. Бити байдики в давнину буквально означало розколювати сокирою на частини колоду чи пеньок. Ці частини ставали для ремісників-ложкарів заготовками для вирізання готових виробів. Саме такі дерев’яні заготовки і називали байдиками. І якщо для різьблення ложок потрібно було мати певний хист, навички, то заготовляти байдики могла навіть дитина. Тому биття байдиків вважалось занадто простою роботою, навіть ледарством.
Точити баляндраси – весело розмовляти, розповідати про щось незначне, несерйозне – буквально пусті балачки. Баляндрасами українці називали витесану дерев’яну підпірку на сходах, котра тримала поруччя. Тесати ті баляндраси людям доводилось тривалий час. Їм зазвичай було нудно, тому вони розважали себе різними балачками про все і ні про що. Так і започаткувався вислів «точити баляндраси».
Смалити халявки – залицятися. Здавна хлопці, щоб справити на дівчат, які їм подобаються, позитивне враження (зокрема, своїм зовнішнім виглядом) перед побаченням обов’язково на вогні просмалювали халяви (верхню трубчасту частину) чобіт, щоб взуття блищало і видавалося новим.
Підбивати клинці – також означає залицятися. Клинцями наші пращури називали забиті в стіну дерев’яні кілочки для вішання чого-небудь. У хаті вони найчастіше використовувались як вішаки на одяг. Якщо хтось підбивав клинці, значить він часто бував або гостював там, де йому хтось припав до душі, сподобався.
Як Пилип з конопель або як Пилип з кукурудзи – вислів означає якусь неочікувану, несподівану дію. Походження фразеологізму пов’язане з історією про шляхтича Пилипа з містечка Коноплі Сандомирського краю (нині Польща). На одному із зібрань шляхтичів Пилип недоречно втрутився в розмову, що викликало сміх і глузування присутніх. Ця історія й стала підставою для появи згаданого вислову.
Дістати (піймати) облизня – лишитися без того, на що розраховував, сподівався, чого добивався, зазнати невдачі. Цей фразеологізм пов’язаний з іншим відомим висловом «не наївся, не напився, а тільки облизався». Його застосовують для позначення ситуації, коли людина чогось дуже хотіла, але так і не досягла бажаного.
Ні за цапову душу – ця фраза означає даремну жертву. Ні за цапову душу життя віддати – померти даремно. Цап – тварина, яку приносили в жертву під час святкування на честь бога Діоніса стародавні греки (у давньогрецькій міфології Діоніс – бог рослинності, родючості, вологи, пізніше – покровитель виноградарства й виноробства). Вони вважали душу цапа нічого не вартою – звідси і значення фразеологізму.
Підсунути свиню – вчинити підлість. Походження фразеологізму обумовлене релігійними віруваннями. Відомо, що юдаїзм та іслам дозволяють вживати м’ясо лише «чистих тварин» – жуйних парнокопитних ссавців: як диких, так і домашніх. Тварини, які мають лише одну ознаку, вважаються нечистими. До них відноситься і свиня – тварина парнокопитна, але не жуйна. А давні християни заради розваги нерідко пригощали арабів та євреїв забороненою свининою, видаючи її за баранину чи яловичину, і змушуючи гостей несвідомо грішити. Так і виник цей вислів.
Купити кота в мішку – значення цього вислову: робити щось наосліп, із ризиком. Пов’язаний він з відомою і популярною українською оповідкою про господаря, котрий на ярмарку мав купити порося, але через поспіх недогледів і купив у цигана кота.
Очі в Сірка позичити – цей вираз, який означає втрату почуття сорому чи власної гідності. Його прямий зміст – позичити у собаки очі, бо своїми буде соромно дивитися.
Жаліти вухналя. Інколи люди думають, що «вухналь» – це клаповуха людина й жаліють її нібито за непривабливу зовнішність. В дійсності ж вухналь (ухналик) – найпростіший й найдешевший ковальський виріб – спеціальний плоский цвях, яким підбивали підкови до кінських копит. Отож, «той, хто жаліє вухналя» – це скупа, жадібна, дріб’язкова людина.
Галина ТКАЧЕНКО, кандидат політичних наук, доцент Рівненської медичної академії