Хочу продовжити власні міркування з приводу подій, які відбувалися в історії сучасної України. Так-от, для сучасної України проблема оцінки минулого є надзвичайно гострою.
Тут, на мою думку, слід керуватися такими принципами:
– кожного політичного діяча, партію, рух, установу та й, зрештою, кожне політичне гасло, явище та подію, шкільну програму і підручник треба оцінювати з погляду того, наскільки вони сприяли, або перешкоджали здобуттю та зміцненню незалежності України;
– розглядати минуле не з точки зору інтересів Російської імперії (білої чи червоної), а з позицій інтересів України;
– шукати національну єдність не шляхом замовчування правди, а шляхом її знаходження і поширення.
І тут нам дуже заважають ще досі не викорінені зі свідомості людей стереотипи московсько-імперської пропаганди, більшовицько-сталінського світогляду і моралі.
Потрібно, щоб Україна, ставши незалежною державою, визволилась з-під московського диктату в оцінці подій своєї і не своєї історії. Щоб дозволила собі для цього свою, суто українську призму бачення. Нам слід осмислювати моменти власної історії.
У зв’язку з порушеною світоглядною суперечкою з Євгеном Червоненком (і, як видається, не лише з ним одним), раджу прочитати неймовірною за своєю аргументацією сили книгу «Фашистский меч ковался в СССР», написану російськими істориками Юрієм Дьяковим і Тетяною Бушуєвою. Майже всі чотириста сторінок видання – неспростовні докази того, що саме Сталін готував Німеччину до війни.
Не менш вражаючою є воєнно-історична епопея російського письменника Ігоря Буніча – двотомник «Операція «Гроза»», в якій розгортаються події Другої світової війни. Тут описуються маніакальні людиноненависні ідеї, вчинки і постаті двох диктаторів, цих зловісних геніїв страху, маніяків смерті – Сталіна і Гітлера. Окреслюється їхня визначальна роль на певному етапі (а подекуди й донині) у світовій історії людства.
Крім того я хотів би виокремити творчість і біографію Віктора Суворова (Володимира Борисовича Рєзуна). Людини, яка безстрашно, безкомпромісно розпочала боротьбу з комуністично-сталінським режимом ще задовго до проголошення Горбачовим епохи нового мислення, гласності, плюралізму і перебудови (а фактично дозволила демонтаж старої комуністичної ідеології і заснованої на її основі однопартійної комуно-кагебістської системи влади).
Здавалося б, коли міфологія про Другу світову війну остаточно сформувалася в умах світової спільноти і набрала всіх ознак незаперечної догматичної істини, уміло, невтомно і наполегливо створюваної російсько-комуністичною пропагандою кількох поколінь, з’явилася особистість, яка наважилась принципово змінити парадигму поглядів на всю цю багатолітню і грандіозну брехню, яку прикривали трагічно-героїчним подвигом радянського народу і перемогою над фашизмом.
Це, без перебільшення, відчайдушний, але науково обгрунтований героїчний вчинок мужньої і справедливої людини, яка знайшла в собі відвагу самотужки штурмувати цю неприступну фортецю, створену з безлічі книг та кінофільмів, нагромаджень пропагандистських домислів російсько-комуністичних істориків, які прислуговували Кремлю, а не історичній правді.
За розкриття правдивої історії про причини розв’язання Другої світової війни, а також радянсько-німецької, яка з подачі Сталіна почала називатись Великою Вітчизняною.
За цілий ряд викривальних творів, спрямованих на розкриття злочинної суті комуністично-кагебістського режиму, він, офіцер ГРУ, був засуджений в Росії до смертної кари.
До цього часу путінський режим не відмінив цей присуд. Віктор Суворов досі повинен шукати собі прихисток у Великобританії.
Віктор Суворов, поза всяким сумнівом, є людиною енциклопедичних знань, перш за все в питаннях воєнної історії радянсько-німецького протистояння. Його книги «Ледокол», «День «М»», «Тень Победы», «Последняя республика» видавались різними мовами, багатотисячними тиражами. Він вшанований високими професорськими званнями рядом університетів Великобританії, США, Польщі. Настав час і Україні сказати своє слово на підтримку нашого земляка, який, між іншим, одну книгу написав українською мовою. Вона має назву «Кузькіна мать» і висвітлює період загострення «холодної війни» 1960-х років. Йдеться про так звану Карібську кризу, коли через авантюрну політику Микити Сергійовича Хрущова, який на знак «великої дружби» з кубинським лідером Фіделем Кастро «підсунув» ядерні ракети під самий ніс США. Тоді світова цивілізація стояла на грані розв’язання ядерної катастрофи. Враховуючи видатний внесок Віктора Суворова в боротьбу з комуністичною системою і спростування нав’язаної комуністами брехні про причини і співучасників розв’язання Другої світової війни, змалювання справжньої суті агресивної марксистсько-ленінської ідеї світового панування, за його науково-публіцистичну діяльність, спрямовану на виховання нашого суспільства в дусі НОВОГО МИСЛЕННЯ, звертаюся до читачів з пропозицією підтримати ініціативу про надання Володимирові Борисовичу Рєзуну (Віктору Суворову) громадянства України і присвоєння йому звання Героя України.
Закликаю приєднуватись до цього подання всіх, хто поділяє погляди Віктора Суворова на історичну правду, хто підтримує його безкомпромісну антикомуністичну патріотичну позицію. Слава Україні!
Володимир ОМЕЛЬЧУК, голова міської організації Братства вояків УПА ім. Клима Савура
Закінчення. Початок у № 41 від 8 жовтня ц.р.
Р.S. Щоб висловити свою позицію, звертайтеся в Народний дім за адресою: м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 1. Або ж надсилайте відгуки на електронну адресу редакції: 7dniv.rv@ukr.net