Сьогодні, 18 лютого, день виходу українських військ з оточення у Дебальцевому.
Зимові бої за Дебальцеве тривали майже місяць – з 21 січня до 18 лютого 2015 року. Серед 2,5 тисяч українських воїнів, які утримували Східні кордони, був і майстер відділу капітального будівництва Рівнегазу Богдан Коваль.
Про це на сторінці у Фейсбук розповіла прес служба “Рівнегазу”.
Тоді 36-річний чоловік вивозив поранених та загиблих по всій лінії вогню – від Луганської області до Маріуполя.
– На день робив декілька «ходок», – згадує Богдан, – всіх звозили в Артемівськ, тепер Бахмут. Головним моїм завданням була евакуація «двохсотих» та «трьохсотих». Надавати медичну допомогу навчився напередодні, як і користуватися зброєю та правильно діяти в умовах війни.
Мовчазний, скромний та спокійний Богдан Коваль не хоче ділитися подробицями пережитого, зазначає лише, що пам’ятає все. Вибухи та загиблі побратими ще довго приходили в снах вже на мирній землі. Навіть психологи не змогли розговорити ветерана.
Відверто говорити про події 14 місяців війни лише із тими, хто тоді був поруч. Щороку 18 лютого Богдан Коваль зустрічається із побратимами. Дата невипадкова – це день виходу українських військ з оточення.
– Радісний і водночас надзвичайно сумний час, – розповідає захисник. – Адже згадуємо кожного загиблого. Змиритися з такими втратами неможливо. З нами був лікар-хірург Олександр Данилюк. Він написав книгу «Бої за Дебальцеве», де описав події дев’яти діб під час оточення. Лише за ці дні медик провів 95 операцій. А загалом під час боїв на Дебальцевському плацдармі загинуло 179 українців.
У жовтні 2015-го Богдан Коваль повернувся додому, проте, військову службу не залишив. Наразі він за сумісництвом водій-санітар, за потреби виїжджає на полігони Рівненщини. Газовик стверджує, що це не заважає його основній та улюбленій роботі в Рівнегазі. А ще він щиро вдячний колегам та керівництву за допомогу в забезпеченні військовим обмундируванням, адже на початку російської окупації армія України була не готова до воєнних дій.
До слова, Богдан Коваль із династії газовиків. Його батько працював начальником Сарненського управління 33 роки, а два брати і зараз трудяться у Рівнегазі майстрами. А наш герой вже має майже 20 років стажу в газовому господарстві.
Газовик-ветеран мріє про спокійне життя – добудувати будинок, стати батьком. Звісно, серед заповітних особистих мрій та побажань, є ще одне –перемога на сході та мир в Україні.