Літо настало зненацька. Після прохолодного та дощового травня і перших днів червня враз потепліло, все довкола забуяло свіжістю, ароматом, різнобарв’ям. А відтак у соцмережах зарясніли пости із захоплюючими відгуками про чудовий відпочинок на природі, ностальгійними спогадами про незабутню відпустку на морі чи в Карпатах, мрійливими планами про майбутні мандрівки. А поруч з ними, ні-ні, та й промайнуть екскурси в далеке (і не дуже)минуле, переплетене з чи не найкращими періодами кожного – шкільними канікулами. Пропонуємо один з таких.
Про канікули і шкільні роки
Як тільки настає літо, спогади чомусь завжди переносять мене у дитинство, до моїх шкільних канікул різних років. Не скажу, що батьки мали можливість їх зробити якимись особливими чи незабутніми, але в піонерський табір у селі Маків ми з братом їздили кілька років поспіль, а,бувало, навіть по дві зміни за літо.
У початкових класах літо я проводила біля мами на роботі. Вона працювала в пральній нашого дитсадка, куди і водили мого молодшого брата. Під час прогулянок я виходила на майданчик до дітей – однолітків брата – і там з усіма гралася. Решта часу доводилося спостерігати за роботою дорослих у пральній. Моя мама прасувала випране. Я бачила, як вона стомлюється, і, мабуть, тому зненавиділа праски і сам процес прасування. Це в дорослому житті матиме свої наслідки. Праску маю, але користуюся нею дуже рідко…
- Через спеку на Рівненщині обмежено рух вантажівок (Карта відстою транспорту)
- Рівнерада виділила кошти на пільгове перевезення медиків
Коли мій брат став школярем, а я перейшла в середні класи, то початок літніх канікул проходив на практиках у полях із сапками чи на шкільних городах. Після відпрацювання належної кількості годин ми ставали вільними від школи аж до 1 вересня. Заняття під час канікул були різними: пильнувати квочку з курчатами, малювати чи ліпити щось із глини, читати «наперед» шкільні підручники, які батьки постійно нам прикуповували, брати в райбібліотеці книжки, які мали прочитати за літо. І най-най-най довгоочікувана поїздка в піонерський табір зі своїм цікавим життям, якого і близько не було в нашій шкільній піонерській дружині…
Перед закінченням 8-річки років зо три літні канікули стали домашніми курсами з підготовки до дорослого життя. Поки батьки були на роботі, протягом дня мала прибрати в хаті, зготувати щось поїсти (здебільшого зварити якийсь суп, зробити салат з власної городини до вермішелі чи каші), піти в магазин за хлібом чи молоком, обійти і нагодувати живність (кури, гуси, кролі), принести з поля мішок трави для ранкової годівлі. Коли достигали вишні, черешні, малина, потрібно було обірвати їх. На додачу до цього прочитати рекомендовану на літо літературу, ознайомитися (наперед) зі змістом шкільних підручників і зрідка переглянути на дитячих сеансах якесь кіно чи піти в гості до бабусі (татової мами).
То ж 1 вересня було дуже бажаним, щоб відпочити від літньої роботи і маси трудових доручень.
Наставали канікули від «дорослого життя» аж до наступного літа. Не хотілося дорослішати. Вважала, що бути дорослим, як піти на каторгу. То ж намагалася вчитися добре, щоб поступити кудись на навчання і відтермінувати «входини» в доросле життя. В ньому вбачала один великий плюс – ти сам собі обиратимеш, що тобі робити сьогодні, завтра, в майбутньому…
Єва ФІЛІПОВИЧ, завідувачка університетського музею НУВГП
Постійно бути в курсі новин вам допоможе telegram-канал газети «7 днів»