У 2021 році виповнюється одинадцять років відтоді, як в Україні голосно заговорили про аутизм. Тим, хто тоді взявся зрушити цей камінь з мертвого місця, довелося непросто.
Вони були змушені вчитися з нуля, їздити світом у пошуку консультацій, оббивати пороги різних установ і стукати в зачинені двері, шукати однодумців та партнерів. Їм довелося протистояти упередженості суспільства й неготовності тодішньої системи охорони здоров’я та освіти з адаптації дітей до звичайного життя.
Одна з них – Олена Корсун, голова благодійної організації взаємодопомоги та захисту дітей з аутизмом, зареєстрованої у 2010 році. За кілька років до того дізналась, що у її трирічного сина аутизм. Проте Олена не з тих людей, які здаються. Вона зуміла не лише розібратися у проблемі, але й об’єднатися разом із однодумцями-батьками таких же особливих дітей.
За освітою Олена Корсун бухгалтер. Однак життєві обставини змусили її змінити свій профіль і стати психологом. І все це для того, щоб краще розуміти не лише свого сина, а й інших дітей, які мислять інакше.
Втім, сталася непоправна біда – у 2013 році родина Корсунів втратила сина. Та тяжке горе не зупинило розпочату Оленою справу, а спонукало робити добрі діла й далі. З 2016 року працює директором центру для дітей з особливостями розвитку «Погляд». Вона не лише ефективний управлінець, й хороший психолог. Крім того Олена має професійні сертифікати з АВА-терапії, корекції поведінки, ігротерапії, сенсориці та методу Tomatis.
«Найбільше я пишаюсь тим, – каже Олена Корсун, – що виховувала сина з аутизмом. І це однозначно. Я пишаюся тим, як він пройшов увесь 8-річний життєвий шлях. Також дуже люблю ту справу, якою займаюсь. Як би парадоксально це не звучало, але аутизм допоміг мені реалізуватися. Дуже рада, що знайома з безліччю однодумців. Саме завдяки нашим спільним зусиллям Україна перестала боятися аутизму».
Надія ПРИШЛЯК