Дедалі частіше в останні роки у світі спостерігаються різні природні катаклізми. Так, скажімо, впродовж фактично всього липня Німеччина, Австрія, Бельгія та Індія потерпали від повеней. Натомість Туреччину, США, Росію, Албанію та Грецію охопили масштабні пожежі. Вибрики погоди відчула на собі й Рівненщина, де в цьому році доволі довго протрималася незвична спека, а місцями засипало градом і заливало дощем.
Чим можна пояснити такі аномальні погодні явища? З цим запитанням журналіст «7 днів» звернувся до начальника Рівненського обласного гідрометцентру Богдана МАСОВЦЯ.
Природні стихійні явища існували завжди
– У цьому, власне, й особливість кліматичних змін, що відбуваються, – каже Богдан Масовець, – зростання частоти проявів екстремумів (температурних, кількості опадів тощо) та аномальних явищ. Як доводиться спостерігати, характерною рисою сучасних погодних умов на фоні глобального потепління є їх контрастність, а відтак і складність довгострокового прогнозування.
Запитання є досить складним і, ймовірно, що причини виникнення слід досліджувати для кожного явища окремо. І вже в процесі багатофакторного аналізу виявляти спільні передумови виникнення катаклізмів. Однак природні стихійні явища існували завжди: десь виникали частіше, десь – рідше, якісь були більш типовими для одних територій, решта – для інших.
Природні катастрофи – це наслідок взаємодії значного переліку зовнішніх навколоземних факторів та внутрішніх сил Землі. І, звісно, кліматичні трансформації, які теж проявляються не лише таким поверхневим чинником, як підвищення температури в атмосфері, а призводять до змін вище згаданих факторів на окремих територіях. Тож формування так званих аномальних явищ є наслідком прояву та взаємодії сукупності хімічних та фізичних процесів довкола планети, на її поверхні та у надрах.
Смерчі щораз оминають метеорологічні станції
– Чи мали місце незвичні природні катаклізми в нашій області раніше? Якщо так, то які і коли вони проявлялися?
– Із найбільш небезпечних метеорологічних явищ, які спостерігаються на території нашої області, можна назвати смерчі. Ступінь вивченості фізичного механізму смерчу, процеси утворення та прогнозування – обмежені. Причиною цього є локальність явища, труднощі реєстрації і майже повна відсутність випадків проходження смерчу через пункти спостереження (метеорологічні станції).
Прогнозування смерчів все ще досить проблематичне. Вони утворюються миттєво і майже не фіксуються жодною метеостанцією. Підтвердженнями факту їх проходження є візуальні спостереження очевидців та наслідки у вигляді збитків та руйнувань. За багаторічними даними смерчі на Рівненщині трапляються орієнтовано раз на 20 років. Проте в останні десятиліття в інтернетмережах можна побачити й частішу фото- та відеофіксацію цих явищ очевидцями, що свідчить про скорочення проміжку між його проявами. Однак офіційна реєстрація явища ускладнена. Хоча винятки є. Як-от смерчі, що спостерігалися 14 липня 1984 року в Хрінниках та 22 вересня 2014 року в Костополі. Внаслідок цих природних катаклізмів сталося переміщення важких предметів, понівечення металевого покриття дахів, вивертання з корінням дерев. Місцями було пошкоджено опори ліній електропередач.
Втім, більш типовими стихійними лихами для наших територій завжди були буревії, гради, повені та посухи. Проте і їх частота та рівень завданих збитків зростає. Адекватним поясненням цьому є зміна кліматичної зони та її природних умов на фоні глобального потепління.
Весни з року в рік стають мокрішими, а літа – сухішими
– Нині тільки й мови про глобальне потепління. Як воно вже позначилося на кліматі нашої області?
– Аналізуючи багаторічні дані метеопараметрів Рівненської області, можна відзначити, що з середини 90-х років минулого століття відбувалося стрімке зростання середньорічної температури повітря. Вона зросла орієнтовно на 1,1° від початку технічного процесу. Проте змінюється і режим опадів. Аналіз їх річної динаміки вказує на зростання амплітуди коливання кількості опадів з року в рік. Також змінюється їх сезонний розподіл: близько 17% річної кількості – це зимові опади, близько 21% – весняні, 39% – літні, а решта припадає на осінь. Переважно фіксується зростання кількості весняних опадів та зменшення літніх.
Додатковим фактором, який відслідковується для розуміння кліматичних змін, є концентрація вуглекислого газу в атмосфері, що зростає зі швидкістю 2,20±0,01 ppm/рік або на 1,7% щороку. Сучасні дослідження свідчать про те, що нині рівень діоксиду вуглецю в атмосфері є найвищим за останні 800 тисяч років. Якщо людство не вживатиме ефективних заходів щодо скорочення викидів вуглекислого газу, то глобальна температура до 2060 року може зрости до 2,0°, а до кінця століття – до 2,7°. На фоні зміни температурного режиму більшого рівня загрози та частоти прояву набудуть аномальні явища – спеки, урагани тощо.
На фоні таких змін, на жаль, спостерігається зниження рівнів води у річках та пересихання малих водотоків. Виникає загроза зникнення цінних водно-болотних угідь нашого Полісся. Змінюється характер сезонних проявів: вже не такі суворі та сніжні зими, проте спекотніше та посушливіше літо, змінюються строки та тривалість вегетаційного періоду (періоду активного росту та розвитку рослин).
Змінюється світ, то змінюється й довкілля
– Потепління на планеті в 1-2 градуси для пересічної людини ні про що не говорить. Яку ж реальну небезпеку несуть оті, здавалося б, нічим не примітні 1-2 градуси?
– Підвищення температури на 1,1 градуса зумовлює зростання рівня вологоємності атмосфери. Це означає, що атмосфера здатна утримувати орієнтовно на 7% вологи більше. А чим більше вологи в атмосфері, тим більше води у хмарах. За умов проходження насичених вологою хмар над територіями, де сформувались сприятливі термодинамічні умови, спостерігаються зливи різної інтенсивності, які все частіше досить нерівномірно розподіляються у просторі за принципом «там густо, а там – пусто». Наслідками такого нерівномірного просторового розподілу атмосферних опадів є пересихання боліт Полісся, обміління та пересихання малих річок, зникнення води у криницях населення.
Та не варто залякувати людей небезпеками та загрозами. Адже кліматичні зміни – це певні природні трансформації, що, звісно значною мірою були спровоковані людською діяльністю. Однак будь-які зміни потребують періоду адаптації до них. І, звичайно ж, спричиняють дискомфорт та занепокоєння. Потрібен час для ідентифікації переваг та недоліків, загроз та можливостей, що приховані у контексті змін природних умов. Тож врешті-решт усе повинно стати на свої місця. Світ активно розвивається, а тому й не дивно, що умови довкілля теж є динамічними. Яскравим прикладом адаптації є зміна біорізноманіття на територіях, поява не характерних видів, на хвилі чого сільськогосподарські виробники адаптують свої посівні плани та надають перевагу не зовсім типовим ще у минулому столітті для нашої кліматичної зони культурам: соняшник, кукурудза, соя тощо. Змінюються й культури, що вирощуються на присадибних ділянках. Зрозуміло, що немалу роль відіграє робота селекціонерів. Відтак дехто вирощує на теренах нашої області персики, ківі, кавуни, дині, баклажани тощо.
Проте це нормально, не слід було очікувати, що людина буде трансформувати простір довкола себе, а природа залишиться стійким елементом.
Сніг може перетворитися на екзотику
– Дехто з кліматологів твердить, що в нас років через 50 взагалі може зникнути сніговий покрив. Чи справді таке може статися?
– Однозначно, що умови зимового періоду на території області (й не лише нашої) змінюються. Щодо снігового покриву, то можна припустити, що його середня висота та тривалість залягання будуть зменшуватись. Адже в останні роки спостерігалися зими, коли стійкий сніговий покров не спостерігався зовсім. Та й глибини промерзання ґрунту зменшуються.
За незмінності рівнів викидів парникових газів та відповідно зростання температурного режиму на планеті сніговий покрив може зникнути до середини століття. Однак мова не йде про те, що ми зовсім не зможемо спостерігати снігопадів. Імовірніше за все вони матимуть місце у другій половині зими. Тож тривалість залягання сформованого снігового покрову скорочуватиметься.
Втім, поживемо – побачимо.
Спілкувався Василь ГЕРУС
Вріз 1:
За багаторічними даними смерчі на Рівненщині трапляються орієнтовно раз на 20 років. Проте в останні десятиліття в інтернетмережах можна побачити й частішу фото- та відеофіксацію цих явищ очевидцями, що свідчить про скорочення проміжку між його проявами.
Вріз 2:
Снігопади ще будуть. Але, ймовірніше за все, вони матимуть місце у другій половині зими. А відтак тривалість залягання сформованого снігового покрову скорочуватиметься.