Війна вплинула на дату виходу і зміст «Рівненського букваря-2».
Рівненський буквар змінив своє наповнення. Більше за кількістю сторінок, але таке ж яскраве, з дитячими малюнками, фотографіями й описами – так каже про друге видання «Рівненського букваря» авторка Олена Медведєва. І по факту називає його третім. Адже до друку книгу, в якій вмістила Рівненщину від А до Я, підготувала 22 лютого 2022 року й мала відправляти у харківське видавництво. Але повномасштабне вторгнення внесло свої корективи у час виходу книги і її зміст.
Презентують «Рівненський буквар-2» 11 жовтня. Наразі видруковані його чотири сигнальні примірники, а основний тираж – у видавництві в роботі. Детальніше про те, що вмістив буквар і чим різниться від свого попередника, Олена Медведєва розповіла журналістам Суспільного.
– Пригадую, як підсумовували з вами 2021 рік й зазначали тоді, що підготували до друку друге видання «Рівненського букваря». Й анонсували сигнальні примірники на лютий 2022-го.
– Так, 22 лютого минулого року ми поставили останню крапку в редакції всіх текстів, верстці, затвердили друге видання і я мала відсилати макет книги до Харкова, щоб її надрукувати. На жаль, сталося те, що нас зупинило. У мене не було сили братися за цю нову роботу. Але через певний час таки взялася. Мене спонукали наші люди, діти, волонтери, чоловіки, батьки. Від їхньої позиції, жертовності я відчула в собі силу завершити роботу.
– Це видання – доповнене, перероблене?
– За цей час сталися зміни – школи перейменували в ліцеї, відбулась докорінна декомунізація. До нас переїхало дуже багато внутрішньо переміщених родин, з’явилися сховища, стінописи, запрацювало багато волонтерських центрів. Тож це додалося. Але багато чого й забралося – Меморіал слави, наприклад. Але – нові літери, намальовані дітьми наших 35 рівненських ліцеїв, альбом «Рівне і Рівнята» з оновленими ілюстраціями. Тому, по факту, в друці – друге видання, а насправді – це вже третій «Рівненський буквар», який побачить світ зовсім скоро. Я вже маю дату його презентації – 11 жовтня, 13.00 у Міському будинку культури. Запрошую.
– Наразі гортаємо сигнальний примірник другого видання. На вашу думку, що в цьому букварику є таке, на чому хотілося б наголосити?
– Певно, дві речі. Це єдина моя книжка, яка мала чотири сигнальні примірники. Бо були внесені зміни одні, потім другі, потім – треті. Тому й був четвертий примірник. Відчували мегавідповідальність, адже книга добротна, дорогий папір використали для обкладинки, для сторінок, якісна фарба. Тому що все-таки це виготовляється для дитини. І друге, чим цей буквар різниться від моїх попередніх книг, – це обкладинка. У нас довго не було малюнка. Скільки б ми не працювали, пропонували різні варіанти, комбінації – все не те, не ах, не наше, якось не гармоніює із вмістом самої книги. А потім я звернулася до Анни Шабалової – це наша рівненська художниця. Вона запропонувала все-таки залишити рівненську браму, але намалювати в ній пам’ятник Марії Несвицькій, Дубенський замок, Оствицю, Тунель кохання і Рівненський зоопарк, без якого наші діти просто не уявляють свого життя. Ілюструвала обкладинку Анна Шабалова разом зі своїми синами – п’яти й дев’яти років хлопчики.
– Структуру попереднього «Рівненського букваря» у його наступнику зберегли?
– Так, тут історія нашого краю від часів Марії Несвицької й до сьогодні. Але значно більше сторінок, 216. Тут уже є і Таємничі підземелля Рівного, і камені спотикання, і наша Оствиця, і Верес на три сторінки. Інформація про те, що священнику Кашубі встановили пам’ятну дошку на фасаді Органного залу, про Саймона Сміта, нобелівського лауреата, про Пласт, олімпійців, Костянтина Качановського, автора стінописів.
Словом, все найцікавіше про Рівненщину від А до Я на сторінках «Рівненського букваря». Кожна початкова літера створена дитиною і має автора.
– Як у виданні, найперше адресованому дітям, подаєте події, пов’язані з повномасштабним вторгненням?
– У книзі є про нашу Алею Героїв. Це та наша свята історія, яку ми маємо берегти, розповідати про неї й передавати з покоління в покоління. В інформацію про Антопільську телевежу додала доповнення того, що відбулося у 2022 році, про наших нацгвардійців. Про те, що вшановуємо наших загиблих героїв о 9.00 Хвилиною мовчання. Про аеропорт теж є. Про те, що з ним сталося у 2022 році. Тому що діти теж стежать за подіями, для них це важливо. Як нам про це не говорити? Скажімо, про сховища, які з’явилися у нас практично в кожній школі, кожному садку. Тож нічого не пройшло повз.
– Скільки у другому «Рівненському букварі» нової інформації?
– Думаю, десь 50 на 50. Є тексти редаговані, є збережені і є по-новому написані. Чимало інформації з попереднього я вже не брала до цього видання. Звісно, що використані всі літери нашої абетки. На «И», «Й» та «знак м’якшення» я написала казку, яка розпочинається на літеру «И», продовжується на «Й» і закінчується «знаком м’якшення». На літеру «Р» – лише інформація про Рівне. Більше нічого. Навмисно виокремила. У книзі є всі заклади для дітей позашкільної освіти, нова фотографія нашого театру ляльок, адже…
– Фасад декомунізували.
– Так. Додали нові фотографії Тараканівського форту, «Хлів» у Глинську, Грабник із такою загадковою фотографією, Цукеркова фабрика, «Столичні» на фото ми забрали, Юзефінський дуб і літера Я. Закінчується букварик інформацією про янголів на літеру. Так приємно, що Рівне оберігають Янголи.
Далі – альбом «Рівне й Рівнята». Тут усі малюночки нові. Діти гостро відчувають те, чим живе країна і вони це малюють. Вивірялися усі прізвища, бо дітки долучилися, але не всі підписали свої роботи. Але дякую за співпрацю управлінню освіти, що все уточнювали, узгоджували.
Ще хочу сказати про форзац – це все літери наших дітей. Усі дитячі малюнки дихають якоюсь іншою енергією. І коли вони додаються до сучасних і старовинних фотографій – це така синергія минулого, сучасного і майбутнього.
За малюнками – список використаної літератури, зміст і малюнок «Народ мій завжди буде».
– Хто ще працював над другим виданням «Рівненського букваря»?
– Тут фото мого сина Андрія, коли він ще був школярем і студентом. Бо книга почала готуватися ще сім років тому. Фото Олександра Харвата, невеличка кількість. Андрій Тригуба – технічний редактор, який верстав книгу, а ще він прекрасний фотохудожник. І коли бачив, що якийсь матеріал потребує доповнення, скажімо, з Вишневою горою чи Базальтовими стовпами, й розумів, що потрібна інша фотографія, сідав на велосипед чи за кермо свого автомобіля – їхав туди й перефотографовував.
Наскільки приємне ставлення людей до моєї книги! Воно справді рідне. З Ладомирії відгукнулися і подали свої фото, Лавандове поле – це теж новеньке, Тамара Горак навіть фотографію баночок з лавандовим медом надала. Наші лікарняні клоуни – це теж нове, що увійшло. Волонтерські центри, в яких і діти плетуть сітки, «Битва під Оршею» – про цю картину в нас нова інформація, наш тролейбус перший. Про велоспорт, він мені не байдужий, чоловік займався професійно і велоспільнота мене підтримала у ті трагічні чорні дні. На звороті обкладинки є QR-код, це посилання на мою сторінку.
– Хто друкує книгу, кому найперше її адресуєте і який буде тираж?
– Друкарня «Формат-А» у Корнині. Я буваю в друкарні, стежу за тим, як відбувається процес. Можна навіть сказати, що я насолоджуюся друком цієї книги. Можливо тому, що я подорослішала як автор. У плані емоційному, не в плані написання прозового тексту. В однієї з моїх знайомих, якій я показала книгу, була мовчазна реакція, вона пригорнула книгу й каже: «Тут, де душа дихає, хочеться пригорнути». Цю книгу я із вдячністю присвячую кожному воїну, який боронить нашу Україну, волонтерам нашим і жителям тих країн, які підтримують та допомагають нашій державі в російсько-українській війні.
Книга друкується накладом дві тисячі примірників. Але знайшлася людина, яка хоче профінансувати додатковий тираж і я погодилася на це. Тому що ці книги будуть адресуватися дітям наших загиблих Героїв. Не лише в Рівному, а й по області. Можливо, хтось забажає зі мною поїхати в Сарни, Дубровицю, Зарічне, Дубно, просто один день виділити зі своєю машиною, – завантажимо ці книги, поїдемо, зустрінемося з дітками, розкажемо про нашу цікаву Рівненщину. Наскільки вона потужна, міцна, сильна, гарна, чому варто нею подорожувати й пишатися!
Валентина ГОРДИЧ