Коли більшість людей просто дивиться у вікно, щоб зрозуміти, якою буде погода, є ті, хто робить це професійно – день у день, цілодобово, з точністю до десятих градуса. Вони не просто дивляться в небо – вони його читають. Їхня робота непомітна, але без неї не обійдеться жодна галузь, від сільського господарства до авіації. Про людей, які спостерігають, прогнозують і попереджають, розповідає начальниця Рівненського обласного центру з гідрометеорології Ольга Ніколайчук.
Рівненський обласний центр з гідрометеорології або Рівненський гідрометцентр, як його називають пересічні громадяни, – це відносно невелика організація зі штатом у 80 працівників. Останні 75 років вона займає приміщення першого поверху, майже в самому центрі міста, неподалік зали органної та камерної музики, на вулиці Гоголя.
«У своєму складі ми маємо декілька структурних підрозділів, що знаходяться як у самому обласному центрі, так і в області. На перший погляд, ну і що ж тут особливого – гідрометцентр, зрозуміло ж, що мова піде про прогноз погоди і про синоптиків. А ось і не зовсім!» – каже начальниця центру Ольга Ніколайчук.
Не лише про синоптиків
«У нашому центрі працюють не лише синоптики, як думає більшість, – продовжує вона. – Ми маємо фахівців з агрометеорології, гідрології, техніків-лаборантів, фахівців-радіометристів і радіологів, спостерігачів постів спостережень за забрудненням повітря, техніків-метеорологів, авіаційних синоптиків, фахівців з гідрометеорологічного забезпечення, спеціалістів із технічного обслуговування, прийому та передачі інформації, бухгалтерів і юристів».
До складу центру входять дві метеорологічні станції – в Дубні й Сарнах, авіаметеорологічна станція цивільна (АМСЦ) «Рівне», Комплексна лабораторія спостережень за станом забруднення навколишнього природного середовища, а також Регіональна лабораторія спостережень за станом радіаційного забруднення довкілля.
«Усі ці підрозділи та їхні фахівці забезпечують безперервний моніторинг, спостереження, контроль, а також прогнозування на території області», – наголошує керівниця.
Все почалося зі спостережень
«Перші інструментальні метеорологічні спостереження на території Рівненської області розпочалися ще в далекому 1885 році з заснування метеостанції в Дубні, де й донині вона функціонує, а цьогоріч відзначила своє 140-річчя», – розповідає Ольга Петрівна.
«У ті часи спостереження не були системними, а носили більше аматорський характер, – додає вона. – Буремний початок ХХ століття, позначений війнами, крахом імперій і революціями, дещо сповільнив розвиток мережі гідрометеорологічних спостережень. З 1919 року спостереження за погодою почали проводитись уже й у Рівному. Наступним кроком стало відкриття у 1925 році метеостанції в Сарнах. Вона також продовжує працювати і цьогоріч відсвяткувала своє 100-річчя».
Складна політична й економічна ситуація того часу призвела до перерви у спостереженнях. «З 1933 і до 1940 року метеорологічні спостереження в Рівному не проводилися, а всі дані до 1933 року зараз знаходяться в Національному метеорологічному інституті у Варшаві», – уточнює начальниця.
Чому важливі спостереження
«Чому ж так важливі спостереження і що спостерігають на метеостанціях? – каже вона. – Як відомо, погода – це стан атмосфери на певній території в певний час. Основними її характеристиками є температура і тиск повітря, швидкість і напрямок вітру, кількість, висота і потужність хмар, інтенсивність і фазовий стан опадів, вологість повітря, метеорологічна дальність видимості, температура поверхні ґрунту й обов’язково атмосферні явища».
Саме ці показники щодня фіксують техніки-метеорологи. Всі метеостанції світу працюють за єдиною програмою спостережень у фіксовані строки за міжнародним скоординованим часом (UTC) відповідно до вимог Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО).
«Спостереження проводяться спостерігачем на метеорологічному майданчику, де знаходяться такі прилади, як психрометрична будка з термометрами, гігрометром і самописцями для визначення температури та вологості повітря, опадомір для вимірювання кількості опадів, анемометр – для визначення характеристик вітру, глибинно-витяжні термометри для вимірювання температури ґрунту, ожеледо-паморозевий станок для спостереження за ожеледдю чи памороззю в осінньо-зимовий період, снігомірна рейка для визначення висоти снігового покриву», – пояснює пані Ольга.
У приміщенні самої метеостанції розташовані також прилади для вимірювання тиску й баричної тенденції, приймальні частини автоматизованих систем. «Спостереження проводяться безперервно, – каже вона. – Всі результати заносяться у спеціальні метеорологічні книжки й одразу передаються в міжнародну базу даних».
Найменше станцій – найбільша відповідальність
«На жаль, наша область має найменшу кількість станцій в Україні, і це певним чином впливає на прогнозування небезпечних і стихійних явищ, – зізнається начальниця. – Для порівняння: в сусідній Волинській області шість метеостанцій, на Житомирщині та Хмельниччині – по п’ять, у Тернопільській – чотири».
Більшість метеорологів мають фахову освіту й постійно підвищують кваліфікацію. «Загалом, робота дуже цікава, але вимагає великого обсягу знань і вмінь. У нас працює 17 техніків-метеорологів, семеро з них мають допуск до обслуговування авіації. А головною книгою будь-якого метеоролога є «Настанова гідрометеорологічним станціям і постам», – говорить вона.
Прогноз – це поєднання досвіду й технологій
«Без якісних спостережень не буває якісного прогнозування, – пояснює керівниця. – Прогнозуванням займається наш відділ метеорологічних прогнозів АМСЦ «Рівне». Вся робота синоптика проходить із минулого в майбутнє. Перед тим, як скласти прогноз, потрібно зрозуміти, що було вчора і що відбувається сьогодні».
Синоптики аналізують карти спостережень, супутникові дані, аерологічні діаграми, математичні моделі. «Для успішного прогнозу потрібно знати й розуміти закономірності атмосфери та місцевий ландшафт. Найкращий прогноз можливий лише за участю і машини, і фахівця», – каже пані Ніколайчук.
Щодня до 11-ї години черговий синоптик складає прогноз для області та міста Рівне на кілька днів наперед. У разі небезпеки – випускається штормове попередження з рівнем небезпеки: жовтим, помаранчевим або червоним.
«Сьогодні в нашому центрі працює сім синоптиків – усі з вищою освітою і великим досвідом. Їхні прогнози можна почути в ефірі «Радіо Трек» і знайти на наших офіційних сторінках у соцмережах», – каже вона.
Клімат змінюється на очах
«Кліматичні зміни – це вже не теорія, а факт, який ми спостерігаємо щодня, – продовжує Ольга Ніколайчук. – Температура зростає протягом року, особливо взимку і влітку. Якщо раніше зима була сезоном морозів і хуртовин, то тепер нагадує пізню осінь або ранню весну. У 2022–2024 роках кліматична зима зі стійким переходом через нуль градусів так і не настала. Минулорічна зима прийшла лише 3 лютого».
«Ми фіксуємо менше морозних днів і більше спекотних. Вересень майже став ще одним літнім місяцем, осінь тепер приходить із запізненням на два-три тижні. Частіше трапляються різкі перепади температур і стихійні явища – від заморозків до смерчів і крупного граду. Такі травневі заморозки, як цього року, не пам’ятає навіть старше покоління синоптиків», – розповідає керівниця.
Попри всі виклики, головним завданням залишається прогнозування і попередження небезпечних явищ. «Моніторинг відбувається цілодобово, – додає вона. – Ми завжди напоготові».
Від погоди залежить урожай
«Від зміни клімату страждає не лише людина, а й рослинний світ, – говорить Ольга Ніколайчук. – Спостереженнями та аналізом впливу метеорологічних умов на ріст і розвиток сільськогосподарських культур займаються наші фахівці-агрометеорологи. Дослідні ділянки розташовані по всій області».
Вона детально пояснює: «Ми спостерігаємо за озимими зерновими – пшеницею, житом, ріпаком, яровими культурами – ячменем, пшеницею, вівсом, а також за кукурудзою, гречкою, горохом, соєю, льоном, картоплею, цукровим буряком, багаторічними травами та плодовими деревами. Фіксуємо фази розвитку, стан посівів, густоту, пошкодження шкідниками й хворобами, визначаємо запаси продуктивної вологи. Також спостерігаємо за станом зимуючих культур».
«Фахівці нашого сектору складають прогнози агрометеорологічних умов, вегетації культур і їхньої врожайності. Ми готуємо декадні агрометбюлетені, оперативну інформацію, місячні огляди, підсумки сільськогосподарського року та щорічники. Нині в нашому центрі цю роботу виконують п’ять агрометеорологів», – додає начальниця.
Повітря, вода, радіація
Окремий підрозділ установи – Комплексна лабораторія спостережень за станом забруднення навколишнього природного середовища. Вона працює з 1977 року і має два сектори: спостережень за забрудненням атмосферного повітря та за забрудненням поверхневих вод.
«Наші фахівці відбирають і аналізують проби повітря у трьох стаціонарних пунктах Рівного, – розповідає Ольга Ніколайчук. – Ми визначаємо концентрацію пилу, діоксиду сірки, окису вуглецю, оксиду азоту, сірководню, фенолу, фтористого й хлористого водню, аміаку, формальдегіду».
«Інший сектор виконує діагностичний моніторинг поверхневих вод басейну Прип’яті, а також річок Дністра й Дунаю. Ми визначаємо концентрації забруднювальних домішок у воді. Щотижневу інформацію про рівень концентрації речовин по місту Рівне можна знайти на наших офіційних сторінках у Telegram і соцмережах Facebook та Instagram», – додає керівниця.
Радіаційний контроль
«На цьому перелік видів спостережень, які здійснює наш центр, не закінчується, – продовжує Ольга Ніколайчук. – Регіональна лабораторія спостережень за станом радіаційного забруднення навколишнього природного середовища є невід’ємною частиною нашої структури з 1989 року».
«Наші техніки-радіометристи проводять аналіз проб атмосферних випадінь на сумарну бета-активність із 19 пунктів спостереження в дев’яти західних областях України – в зонах впливу Рівненської та Хмельницької АЕС. Лабораторія збирає, аналізує та узагальнює дані про радіоактивне забруднення довкілля на території Рівненщини, формує банки даних щодо забруднення радіонуклідами ґрунтів, води й повітря», – зазначає вона.
Люди, які все тримають
«Не можна не згадати наших незамінних спеціалістів технічного обслуговування та автоматизованого прийому й передачі інформації, – каже начальниця. – Завдяки їхній відданій роботі всі прилади та програмне забезпечення працюють, як годинник, а інформація вчасно надходить до адресатів».
«А один із наших колег у минулому навіть підкорив Антарктиду – став учасником української експедиції», – з гордістю додає вона.
Інформація, що рятує
Титанічну роботу зі споживачами гідрометеорологічної інформації здійснюють спеціалісти сектору гідрометзабезпечення.
«Крім договірної роботи та щоденного оформлення гідрометбюлетеня з прогнозами погоди й попередженнями, фахівці цього сектору готують режимно-довідкову інформацію, а в період весняної повені чи дощових паводків проводять консультації про фактичний та очікуваний гідрологічний режим річок нашої області, – розповідає пані Ольга. – У теплий період року вони проводять розрахунки та оцінку пожежонебезпеки на території Рівненщини».
Без бухгалтерів і ветеранів теж ніяк
«І це далеко не весь перелік працівників гідрометслужби області, – додає начальниця. — Ми ні в якому разі не можемо обійтися без наших бухгалтерів і спеціалістів кадрового забезпечення. А ще завжди з нами залишаються наші старші колеги, що давно перебувають на заслуженому відпочинку».
«Всі ми разом і є Рівненський обласний центр з гідрометеорології. Змінювалися часи, керівництво, режими, змінювалася і наша організація, а наш професійний девіз незмінно звучить: «Спостерігаємо, прогнозуємо, попереджаємо!»», – наголошує вона.
Маленький будиночок на вулиці Гоголя в центрі Рівного, де працює гідрометцентр, – ніби серце області, яке б’ється в одному ритмі з небом. І поки більшість рівнян лише запитують: «Якою завтра буде погода?», тут уже знають відповідь – бо спостерігають, прогнозують і попереджають.
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
Журналіст із багаторічним досвідом, працює з меморіальними матеріалами про Захисників України, локальними історіями та суспільними темами. У своїх текстах поєднує документальність і уважну роботу з особистими історіями та біографіями.
Працював відповідальним секретарем журналу «Київська старовина» та головним редактором газет «Ірпінський вісник» і «Ірпінь єдиний». Автор кількох книжкових видань. Має досвід соціологічної роботи в КМІС та участі в реалізації медійних проєктів.