Благословенна праця твоя, Учителю!
Із багатьма вибраними Всевишнім педагогами, а в земному житті першовідкривачами Рівненської ЗОШ №4, я зустрілася в далекому 1970 році.
Нещодавно мій храм науки, якому присвятила 42 роки, з них сім – завучем, відсвяткував своє перше 50-річчя. Цей ювілей, майстерно підготовлений молодими вчителями під керівництвом директора Наталії Іванець, дав мені поштовх перенестися у далекі роки.
Доручили очолити колектив першому директору Ксенофонту Максютинському і завучам Валентині Яков’юк, Валентині Бистрай. Учителі, які від першого дня до виходу на заслужений відпочинок віддали себе важкому труду: орати і засівати Добром дитячі душі! До речі, дехто з них, досягши висот у педагогічній кар’єрі, став наставником учителів. Зокрема, Віра Лінник, Галина Дзівак. Вони згодом почали працювати інспекторами облвно. Одна з перших – Лідія Якобчук – учителька біології. Кабінет педагога нагадував Ботанічний сад у мініатюрі. Незабаром Лідія Юхимівна стала відмінником освіти.
Ніна Вознюк – учитель української мови і літератури. Вона постійно берегла і розвивала отой народний скарб – рідне слово. Ніна Іванівна достеменно знала свій предмет, методику викладання. Її учні займали призові місця на олімпіадах в області та республіці.
Навчала мислити, аналізувати, бути співтворцем навчального процесу вчителька хімії Тамара Селецька. Вона постійно займалася самоосвітою, вдосконалювала кабінет.
Степан Кривко умів зачарувати фізикою. У його кабінеті все було механізовано, учні щодня проводили наукові експерименти, дослідження. Лідія Костриченко дорожила своїм предметом – математикою, як молитвою, розвивала логічне мислення, формувала самостійність, плекала повагу до людей, сама була зразком інтелігентності.
Багато найпрекрасніших слів можна сказати про Ганну Серган – вчительку української мови і літератури, Галину Гарницьку – вчительку математики, Надію Черківську – вчительку історії, Любов Орлову – вчительку фізкультури, Марію Жук – вчительку російської мови. Вчителями від Бога, мудрими наставниками дітей молодшої ланки були Павлина Гонта, Віра Головата, Марія Цивцивадзе, Галина Рябікова.
Отож ніби вчора почали топтати стежину на вулиці Жуковського, 30, де височіє така рідна споруда. А вже пролетіло 50 літ!
Тетяна ПІЯР