Найчастіше люди звертаються до психолога з проханням про допомогу в поліпшенні стосунків у родині. Популярний запит – стосунки «батьки-діти». Не секрет, що батько і мати мають різні ролі у житті своїх дітей. Про те, як чоловікам налагодити та підтримувати гарні стосунки зі своїми синами, розповіла практичний психолог, кандидат психологічних наук, системний сімейний психотерапевт УСП Майя ГРИЩУК.
Що б не сталося в родині (розлучення, переїзд і так далі), за будь-яких обставин чоловік має залишатися батьком.
Хлопчикові потрібні дружба і схвалення батька!
Трапляється, що батько докладає максимум зусиль, аби зробити свого сина ідеальним у всьому. І це заважає їм просто проводити час разом. Нерідко призводить до непорозумінь.
Не лише хлопчики, а й дівчатка потребують спілкування з батьком, спільного часу разом, його любові як мінімум. Та прийнятті – як максимум. До прикладу, батько намагається виховати із сина спортсмена-чемпіона. Але в дитини не все вдається. Батько його постійно критикує, хай навіть по-дружньому. Але дитина відчуває дискомфорт. Втрачається задоволення від часу, проведеного разом, від ігор і розваг. Більше того, синові починає здаватися, що він ні на що не здатен і що батько теж притримується такої думки. Схвалення батька для нього важливіше, ніж його вказівки та критика.
Якщо батько прагне, щоб його син виріс справжнім чоловіком, він не повинен соромити його, коли той, наприклад, плаче, чи грає в ігри для дівчаток, змушувати його займатися лише спортом. Набагато важливіше, коли батько із задоволенням проводить час із сином, даючи йому зрозуміти, що він «свій хлопець».
У батька з сином мають бути спільні секрети! І від мами теж.
Хлопчик не стає чоловіком за духом лише тому, що він народився в чоловічому тілі. Він починає почувати себе чоловіком і поводитися відповідно завдяки здатності наслідувати та брати приклад із тих чоловіків та старших хлопчиків, від яких відчуває дружнє ставлення. Він не може брати приклад з людини, яка постійно його критикує або ігнорує.
Якщо батько завжди нетерплячий чи роздратований у контакті з дитиною, то син буде відчувати себе незручно не лише поруч із батьком, а й серед інших чоловіків та хлопчиків. Такий хлопчик буде тягнутися до матері, перейматиме її стиль поведінки та інтереси. А чоловіча поведінка викликатиме у нього комплекс неповноцінності.
Не забувайте про те, що для хлопчика батько є еталоном мужності. Моральні принципи батька, його модель соціальної поведінки, звички, манери – це все є прикладом для наслідування. Син змалечку намагається копіювати батька в усьому. Спочатку малюк вдягає таткові капці і морщить лоб, як татко. Згодом розкидає інструменти по всій квартирі. Приходить час, і він копіює стиль поведінки батька, переймаючи його ставлення до оточуючих.
Дитина спостерігає, порівнює і робить висновки. Пам’ятайте про це завжди! Дитина постійно спостерігає. Вам здається, що хлопчик повністю захоплений своєю грою і не зважає на сварку мами й тата? Ви помиляєтеся! Він усе бачить і запам’ятовує. Тож вчіть дитину власним прикладом, що конфлікт можна вирішити через діалог, непорозуміння можна проговорити. Не варто при дитині кричати одне на одного, перебиваючи чи навіть застосовуючи силу та приниження, щоб переконати свою половину у власній правоті. Будьте винахідливі у силі аргументів!
У багатьох родинах процвітає така модель поведінки: «добра мама і злий тато». Прихильники цієї моделі виховання вважають, що така лінія демонстрації відносин виховує в хлопчиках мужність. Однак дитячі психологи стверджують, що дитина, яка живе в постійному страху перед батьківським покаранням, навряд чи виросте більш мужньою, ніж та, чий тато був уважним і турботливим. Швидше навпаки – страх покарання та надмірна жорсткість з боку батька роблять дитину невпевненою в собі та боязливою.
Татко – це не ходяче свято з купою подарунків та розваг. Це людина, яка пояснює, що таке правила, як дотримуватися режиму дня, показує на власному прикладі, як ставитися до різних явищ та людей. своїми словами і, найголовніше, діями батько показує дитині світ чоловіків.
Материнська та батьківська любов різні за своєю суттю. Мати любить свою дитину просто так, без умов. А ось любов батька потрібно «заслужити» – своєю поведінкою, успіхами та досягненнями. Батьківська любов предметна. Вона вчить сина проявляти таланти в конкретних вчинках і відточувати свою майстерність, аж поки результат не буде успішним.
Важливі якість, а не кількість спілкування. Не так важливо, скільки часу проводить батько з дитиною: цілий день чи кілька годин. Іноді за невеликий проміжок часу батько може дати стільки тепла та уваги, що його вистачить надовго. Тож варто цінувати кожну хвилину спілкування з дитиною. Гуляйте, читайте, розмовляйте про те, що цікаве дитині. Роль батька у вихованні дитини дуже важлива.
Побоюючись негативної реакції батьків, дитина може приховувати свої емоції чи істинні почуття. Це може спровокувати нервові розлади чи навіть зриви. Зрештою дитина може стати черствою і відлюдькуватою. Якщо батько з дитиною щирий, то вона йому довіряє. Так формуються теплі і відкриті стосунки. Хлопчикові-підлітку потрібна зовнішня опора. Ідеально, якщо нею стануть батьки, які його приймають і підтримують та надихають на пізнання світу і досягнення нових вершин. Ось чому тати такі ж важливі, як і мами.
Наталія НИРКОВА