Пандемія, яка залишила масу людей без засобів на існування, показала, що в наших людей доволі маленький «прошарок жирку», а в декого його взагалі немає.
Зрозуміло, так сталося через те, що в українців маленькі статки. Та чи це є головною причиною бідності. На переконання засновниці та бізнес-тренерки Академії фінансової грамоти Ольги Ігнатьєвої, наявність фінансової подушки безпеки залежить не від величини статків, а від вміння розумно розпоряджатися грошима.
Отож, на запитання: «Чи варто при мізерних зарплатах і пенсіях, в чомусь себе обмежуючи, відкладати на так званий чорний день?», вона зауважила:
– Відповідь однозначна – відкладати потрібно всім! Лише не бажано використовувати термін на «чорний день», а краще у фінансовий резерв і на подушку фінансової безпеки. Ці поняття не тотожні і мають свої особливості у розумінні й тактиці організації. Та про це трохи згодом.
Отож, на що хочу звернути увагу? В умовах карантину багато хто переоцінив свої погляди, змінив пріоритети, а у питаннях фінансів – поготів. Усі переконалися, що впевнено себе почувають дві категорії людей. Перша – ті, що мають запас коштів, який покриває всі сімейні витрати мінімум на час карантину (тобто вже три місяці і більше). І друга категорія – люди, які є дуже гнучкими до зовнішніх обставин, вміють підлаштуватися під ситуацію і знаходити нові джерела прибутків. Це ті, які мають розвинене фінансове мислення і фінансову культуру заощаджень.
Щодо «шару жиру», то його кількість, за моїми спостереженнями, як тренерки з фінансової грамоти, залежить не від суми заробітків, а від фінансової культури, яка існує у людини. Є ті, які достатньо багато заробляють і не мають ні гроша за душею. І є ті, які на доволі скромних заробітних платах мають солідний фінансовий резерв. Відсутність фінансового запасу, життя від зарплати до зарплати, від кредиту до кредиту, невміння розподілити гроші, щоб на все вистачало. Все це – наслідки суцільного фінансового безкультур’я і нав’язаних стереотипів, які активно пропагуються в нашому соціумі різними засобами впливу. Наприклад, один із таких стереотипів – «з маленьких доходів немає що відкладати».
Найперше, що доводить, що ця фраза є стереотипом, то різне розуміння всіма людьми поняття «маленька зарплата». Для одних, маленькі доходи, то мінімальна зарплата у 4723 гривні, а для інших 20000, або ж 50000 гривень – замала. Цей стереотип використовують всі, кому зручно так думати, хто не хоче брати відповідальності за те, щоб щось змінювати. А також ті, хто не знають механізмів, як можна це зробити в їхній ситуації.
Скільки варто відкладати на «подушку безпеки»?
– Стандартна рекомендація відкладати 10 % від свого доходу. Погодьтесь, 10% не роблять погоди на фоні загальних фінансових витрат, завжди можна обійтися без цих грошей. Варто індивідуально визначати цю суму, і в окремих випадках вона може бути як більшою, так і меншою. А є ситуації, коли я взагалі не рекомендую починати з «подушки безпеки», бо бачу, що людині більш вигідно спочатку використати інші фінансові інструменти.
То ж коли визначена сума, яку людина може відкладати, варто розподілити її на дві частини. Одна частина – це фінансовий резерв на непередбачувані витрати, а інша – так звана фінансова подушка безпеки, яка має складати суму витрат сім’ї як мінімум на шість місяців, а краще на 12 місяців. Фінансовий резерв використовується на дрібні форс-мажори, як-от зламався кран, пральна машина чи холодильник і сума, яку потрібно на нього акумулювати є визначеною і прийнятною для кожного, цей резерв зберігають вдома в готівці, бажано в різних валютах.
А фінансову подушку безпеки варто зберігати у надійних фінансових інструментах, головна вимога до яких, це ліквідність (доступність), надійність, мінімальний ризик втрат.
Вас зацікавило? Тоді слідкуйте за нашими наступними публікаціями.
А щоб постійно бути в курсі новин підписуйтеся на наш Telegram