Ще пів року тому Норвегія тримала певну дистанцію щодо війни в Україні. Звісно, там гостинно надавали притулок українським біженцям та опікувалися ними. Але з військовою та фінансовою підтримкою не поспішали.
Тепер ця скандинавська країна входить до числа тих, які активно нас підтримують, – стверджує голова Рівненського регіонального відділення Асоціації міст України, міський голова Рівного Олександр ТРЕТЯК, який побачив усе на власні очі.
– Олександре Віталійовичу, чому, власне, Норвегія?
– Побував там на запрошення Норвезької асоціації місцевих і регіональних влад, яка взяла на себе всі витрати, пов’язані з п’ятиденним візитом. Отож не залучав жодної бюджетної копійки. Кажу це, щоб зняти будь-які можливі маніпуляції. Мене ж сприймали там не лише як представника Асоціації міст України, а й, зрозуміло, як посланця нашої держави.
– Особливо зважаючи на те, що ви мали зустріч із Прем’єр-міністром Норвегії Йонасом Гар Стере. Поділіться деталями та враженнями…
– Ми зустрічалися у двох форматах: сам на сам та на саміті місцевого самоврядування, де було 500 мерів з усієї Норвегії. Прем’єр у своєму виступі ділився необхідністю допомоги Україні та, звісно, хотів відчути підтримку зали. І відчув! Самоврядування в Норвегії – потужна сила: без погодження Асоціації місцевих і регіональних влад ані уряд, ані парламент не ухвалять жодного рішення щодо місцевого розвитку. Мій виступ на саміті стосувався і нинішньої війни, яку розв’язала проти нас росія, і її глибинного історичного контексту. Зокрема, на конкретних прикладах розповів про розвиток національно-визвольного руху в Україні, про Голодомор та надважливість визнання його геноцидом проти мого народу. Два міста в Норвегії вже ухвалили такі рішення. Якщо їх стане більше, тоді й парламент цілком логічно прийде до цього. Надто ж порівнюючи з тією ситуацією, яку маємо зараз. Геноцид українців у центрі Європи в ХХІ столітті, на жаль, триває… Тому невтомно працюємо на різних майданчиках, щоб переконати якнайбільше людей у світі ставати активними прихильниками України.
– Ви зустрічалися також із мером Осло – столиці Норвегії та з мером міста Фредрікстад – шостого за чисельністю жителів у країні. Що корисного винесли для себе і для Рівного?
– Скажімо, мер столиці Маріанна Борге була приємно здивована тим, що Рівне (до речі, єдине місто в Україні) стало переможцем програми NetZeroCities, – як, до речі, й Осло. 973 тисячі євро грантових коштів будуть спрямовані на зниження викидів вуглекислого газу аж до повної відмови від них до 2050 року та підтримку чистого довкілля. Переможцями цієї програми, що її фінансує Євросоюз, стали 52 міста, серед яких також Мадрид, Амстердам, Варшава, Будапешт…Нам же цілком може прислужитися гарний досвід Осло, яке позиціонує себе як зелена столиця Європи. У місті мешкає 700 тисяч жителів. Їх слоган «Повернемо місто людям» звучить, погодьтеся, просто. Але за цією простою фразою стоїть титанічна щоденна робота мерії. Там мотивують людей пересуватися містом на громадському транспорті, залишивши власні авто, умовно кажучи, вдома чи десь на околиці, якщо ви приїхали з глибинки.
В Осло існує екологічний збір за в’їзд до міста, за в’їзд на територію лікарні. Парковки в місті дуже дорогі. Центральні вулиці перекриті для особистого транспорту, – ось так і мотивують людей пересідати на громадський. А це метро та автобуси. До речі, єдиний квиток, який діє на обидва види транспорту, коштує чотири євро на годину. Але це значно дешевше, ніж оплатити паркування власного авто. Паралельно розбудовують пішохідну та велосипедну інфраструктуру. І, стверджує мер, місто стало значно вільнішим. Тут уже легше дихається. У нас ця робота попереду. Йдеться про оптимізацію транспортної моделі Рівного – з акцентом у тому числі на екологічні тролейбуси, які, на відміну від Осло, в нас є. Десь обмежимо рух, десь зробимо його одностороннім. Той хаос, який маємо нині, треба припиняти.
До речі, саме в ратуші, де розташована мерія Осло, щороку нагороджують лауреатів Нобелівської премії. Тож пані мер продемонструвала виставку, приурочену Україні та центру громадянських свобод, що цього року став лауреатом Нобелівської премії миру. Тобто нас пов’язує чимало важливих речей, і я щиро зворушений рівнем підтримки України в Норвегії.
А з мером 100-тисячного міста Фредрікстад, де зараз мешкає чимало українців, активно опрацьовуємо ідею партнерства. Тож невдовзі коло міст-партнерів Рівного розшириться. Для нас це означатиме і можливість прямих інвестицій, і запозичення технологій (зокрема, в будівництві доріг), і використання їхньої сучасної техніки… Вони щиро готові цим ділитися. Через регіональне відділення Асоціації міст України на Рівненщині будемо залучати більше територіальних громад до горизонтальної співпраці з муніципалітетами Норвегії.
– А що могли б запозичити нові норвезькі друзі у рівнян?
– Для прикладу, оперативність і гнучкість наших комунальних служб. Пригадуєте, вже напровесні у нас випав сніг? Рівняни не відчули жодних незручностей завдяки злагодженій роботі комунальників, чи не так? А, приміром, в Осло такої оперативності не помітив. Можливо тому, що сніг для них більш звичне явище. Не знаю (демонструє відео, на якому переступає через сніг на пішохідних доріжках – авт.). Коли погіршуються погодні умови, у них взагалі настає колапс міського життя: зачиняються школи, дитсадки. Ми ж узимку працювали навіть без світла. Як мовиться, все пізнається у порівнянні.
Ще норвежці зацікавилися досвідом роботи наших медиків, які також виявилися на висоті. Приміром, у нас якісніші показники боротьби з коронавірусом. Не кажу вже про роботу в умовах війни. Зокрема, з внутрішньо переміщеними особами. Тому, вочевидь, уже незабаром будемо приймати в себе представників місцевого самоврядування з Норвегії.
Є досвід, яким ми теж готові поділитися. До речі, розповідав про це представникам класичних місцевих ЗМІ. Маю на увазі пресу. До речі, там у пошані саме паперові газети. Люди залюбки їх читають. Проблем у спілкуванні не було, оскільки англійською норвежці володіють на належному рівні.
Спілкувалася Інна ОМЕЛЯНЧУК