Сказано ж бо у Святому письмі, що про дерево судять по плодах, а про людину – по ділах. Співвласник Рівненської фабрики нетканих матеріал Богдан ГАПЯК – людина, якій не соромно за прожиті роки. За плечима у нього довгий трудовий шлях, активна громадська робота, котрі дали щедрі плоди надбань і здобутків. Та чи не найвиразнішою особливістю Богдана Володимировича є те, що він, як вчили його батьки, живе задля інших.
Богдан Гапяк, який, до слова, сьогоднішній іменинник, родом з Волині, з простої багатодітної родини. Причому батько, втративши одну ногу, поставив на ноги восьмеро (!) дітей. Усі вони здобули освіту, реалізувалися в житті, а головне – стали шанованими й порядними людьми.
Не виключенням є і Богдан Володимирович. Закінчивши школу, здобув вищу освіту у Львівському національному університеті імені І. Франка за спеціальністю «Прикладна математика». З дитинства намагався бути першим у всьому, показувати приклад іншим. Тому школу закінчив з золотою медаллю, а вуз – з «червоним» дипломом.
Одразу після університету за розподілом потрапив до Рівного, на радіозавод. Гадав, що відпрацює тут три обов’язкові роки і повернеться до Львова. Але склалося інакше – цікава робота, гарний колектив, а найважливіше – створення сім’ї змінили його плани. З дружиною Лесею познайомився ще у Львові, в університеті, де були однокурсниками. Це було кохання з першого погляду і на все життя. У Рівному у подружжя народилася донечка Христина. Вона єдина дитина в родині Гапяків, отож їй передалася уся любов тата і мами. Зараз Христина, звісно, уже доросла, має власну сім’ю і подарувала Богдану Володимировичу та Лесі Степанівні двох чарівних внучок.
На радіозаводі Богдан Гапяк усього за шість років пройшов шлях від інженера-програміста до заступника начальника цеху. Тут познайомився і потоваришував зі своїм бізнес-партнером Віктором Прищепою, з яким створив компанію «Пульсар і Ко». Займалися різними видами діяльності. І не тільки бізнесом, а й спонсорством. Богдан Володимирович, уже тоді розуміючи значимість культури і спорту, створив разом зі своїм бізнес-партнером по «Пульсару» відомий на той час баскетбольний клуб з однойменною назвою, який входив до еліти українського баскетболу початку 2000-их років. Згодом Віктор Прищепа і Богдан Гапяк стали співвласниками Рівненської «нетканки». Відтоді текстильне виробництво стало, по суті, справою життя Богдана Володимировича.
За ці понад 25 років фабрика, яка до приходу нових власників була на межі банкрутства, перетворилося на лідера вітчизняної легкої промисловості. Значні інвестиції були спрямовані на модернізацію обладнання, яка відбувалася поетапно і продовжується й нині. На «нетканці» працює кілька виробничих ліній, що не мають аналогів в Україні. Фабрика переорієнтувалася на випуск тих видів нетканих матеріалів, які користуються попитом і затребувані у багатьох галузях народного господарства. Вони використовуються в будівництві та ремонті автошляхів, цивільному будівництві, меблевій промисловості, пошитті одягу і взуття, сільському господарстві. Всього і не перелічиш! Це робить Рівненську «нетканку» особливим підприємством з широким спектром виробництва, де застосовуються усі основні технології виготовлення нетканих матеріалів. Подібних фабрик за асортиментом продукції та її обсягами в Україні немає. Втім, як зазначає Богдан Володимирович, головна цінність Фабрики – це навіть не технології, а люди. Зараз колектив «нетканки» спільно з компанією «Пульсар» налічує близько 400 працівників. Отож, фабрика є одним із найбільших у Рівному роботодавців і платників до бюджету. Особистий внесок Богдана Гапяка в розвиток підприємства належно оцінило і профільне міністерство, котре у 2019 році присвоїло йому почесне звання «Заслужений працівник промисловості України».
Крім виробництва, на фабриці розвивається і соціальна сфера. Ми уже писали про те, що впродовж останніх кількох років тут було проведено значні ремонтні роботи – оновили прохідну, хол, роздягальні, адміністративне приміщення, перекрили дах, окультурили територію біля адмінкорпусу. Звісно, все це зроблено для того, аби створити для працівників більш комфортні умови праці, а саме підприємство мало привабливий вигляд.
Фабрика у цілому, і Богдан Гапяк зокрема – відомі у Рівному своїм меценацтвом та спонсорством. Нехай уже немає БК-93 «Пульсар», але є його спадкоємець БК «Рівне» – нині один із лідерів української баскетбольної суперліги. Баскетбольний клуб, як спідвей і футбол, отримує від «нетканки» постійну меценатську допомогу. Фабрика – один із офіційних спонсорів НК «Верес», а Богдан Володимирович особисто є членом бізнес-клубу «Вереса».
А ще серед соціальних проєктів, які започатковано за безпосередньої участі співвласника «нетканки», можна назвати всеукраїнський конкурс для фотомитців «ФеНоМенальне Рівне» та свято вулиці Фабричної «Мануфактура», котре традиційно збирає десятки тисяч рівнян та гостей міста.
Крім того, Богдан Гапяк ще й відомий у Рівному політик та громадський діяч. Зараз він обіймає посаду члена Рівненського міськвиконком. А перед тим був депутатом Рівнеради попереднього скликання по округу, до якого входили будинки по вул. Фабричній та просп. Генерала Безручка. Виборці досі з вдячністю згадують всі зроблені ним добрі справи. І не дивно, адже на окрузі не було жодного будинку, де б він не посприяв чимось як депутат. Відремонтовані тротуари, дороги, двори, відкриті дитячі та спортивні майданчики, замінені вхідні двері в під’їздах, відремонтовані дахи та підвали – далеко не повний перелік депутатського доробку Богдана Володимировича. Більше того. Попри те, що Богдан Гапяк наразі не є депутатом, до нього й досі звертаються по допомогу. І, як правило, він не відмовляє. Активно співпрацює з волонтерами, надає постійну підтримку Збройним Силам України, через що був включений рф до списку осіб, котрі несуть загрозу московії.
Загалом Богдана Володимировича пам’ятають і поважають скрізь, де він працював, займався господарською чи громадською діяльністю, спілкувався з людьми. У нього немає ворогів, натомість є багато друзів. І це багато про що говорить. Бо життєве кредо Богдана Володимировича просте: жодні матеріальні цінності з собою на той світ не можна взяти, тому людина максимально має діяти так, аби залишити після себе на Землі добру пам’ять і результати своїх хороших справ.
Сьогодні вітаємо Богдана Володимировича з новим роком у його житті і зичимо всього найкращого – міцного здоров’я, благополуччя, родинного затишку і успіхів у всіх справах. І звісно, якнайшвидшої Перемоги над ворогом, розвитку і процвітання його рідній «нетканці».
Олексій Андрієнко
Читайте також: На Рівненщині стартує Всеукраїнський тиждень дитячого читання — 2024