Життя Галини Похильчук докорінно змінилося в один день, з того часу, як її у 2006 році обрали головою ОСББ «Галицького, 4». Відтоді вона забула, що таке вихідні та свята, не кажучи вже про відпустку. Одному Богу відомо, що судилося пережити неймовірно активній жінці, яка завжди на людях випромінювала непохитний оптимізм, а вечорами потайки від усіх плакала на балконі. Стійка до всіляких випробувань і негараздів Галина Похильчук виявлялась абсолютно беззахисною перед проявами несправедливості. Втім, усе те минулося-владналося.
І тепер, коли в будинку наведено лад, стало легше. Здавалося б, можна було б збавити обороти. Та, вочевидь, спочивання на лаврах – не для Галини Похильчук. Піддавшись проханням мешканців, вона взялася господарювати ще в одній, не менш проблемній, ніж колись ОСББ «Галицького, 4», багатоповерхівці.
Будинок без «живого місця»
Головою об’єднання співвласників багатоквартирного будинку Галина Похильчук, як сама каже, стала цілком випадково. Просто заради цікавості вийшла у двір своєї багатоповерхівки, де працівниця відділу підтримки ОСББ міського управління ЖКГ Галина Година проводила з мешканцями організаційні збори.
– На той час, – згадує Галина Похильчук, – я фактично нікого з мешканців будинку, хоч і прожила в ньому вже п’ять років, не знала, зрештою, як і вони мене. Але так трапилося, що саме мене обрали головою, а мою сусідку (чи не єдину, з ким я була знайома) Раїсу Кириченко – бухгалтером. Отож ми обидві почали збір підписів за ОСББ. Ходили, як правило, вечорами та у вихідні по квартирах, пояснювали людям (бо ніхто толком про це не знав), що таке об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Підготовка забрала кілька місяців. Установчі збори провели в травні, а зареєстрували ОСББ «Галицького, 4» лише у вересні. Та все це були тільки квіточки. Ягідки з’явилися пізніше, коли Галина Похильчук усвідомила, що вона взяла на свої плечі неймовірно тяжкий хрест – навести лад у занедбаному багатоквартирному будинку, де майже тридцять років кіт не валявся.
– Практично все в нашій панельній дев’ятиповерхівці, зданій в експлуатацію 1978 року, потребувало капітального ремонту, – розповідає голова правління ОСББ «Галицького, 4». – Навіть страшно згадати, що тут було. Покрівля протікала, як решето. Бувало, коли йшов дощ, вода просочувалася до квартир сьомого поверху. Каналізаційна система і водозливні труби були забиті, мережі тепло- і водопостачання проржавіли і не мали запірної арматури. Сантехніку, щоб зайти у підвал, доводилося одягати рибальські чоботи. Скрізь – вибиті вікна, не було дверей на дах та в технічні приміщення. А тут ще деякі мешканці підливають олії до вогню. Мовляв, нащо брали такий будинок, нехай би жек і мер усе ремонтували. Годі було комусь пояснювати, що жек – це підприємство, яке лише обслуговувало будинок за ті ж гроші співвласників, а роботи капітального характеру ніколи не входили у квартплату.
Спершу з’явилося світло, а потім – кредити
Перше, що зробили в ОСББ «Галицького, 4», то це за кошти об’єднання співвласників зробили освітлення над входами в під’їзди. Потім поміняли четверо старих вхідних дерев’яних дверей на металеві. Встановили їх у кредит, який виплачували пів року, бо важко було з внесків (94 копійки за квадратний метр) заплатити відразу 4 тисячі гривень.
Далі Галина Похильчук взялась активно шукати шляхи вирішення кричущих проблем багатоповерхівки. А хто шукає, той, звісно, знаходить. Так, довідавшись про пілотні проєкти ПРООНівської програми, вона подалася в міське управління економіки, щоб усе з’ясувати в деталях. 2008 року ОСББ «Галицького, 4» уже реалізувало свій перший проєкт з капітального ремонту покрівлі. Але перед цим у будинку побував куратор ПРООНівської програми у Рівному. Оглянувши з групою фахівців дах і квартири верхніх поверхів, експерти висловили рекомендації і вимогу почистити водозливи. Гроші дали лише після того, як переконалися, що об’єднання співвласників виконало всі умови – зібрало з мешканців 10 відсотків від вартості проєкту і почистило водозливи. Крім того, коли робили ремонт покрівлі, ОСББ за свої кошти замінило двері на дах і в машинне відділення ліфтів, щоб туди не проникли злодії і не вкрали якийсь агрегат, як це часто траплялося в ті часи.
Реалізація наступного проєкту далася легше, адже за плечима Галини Похильчук уже був досвід. Отож ОСББ «Галицького, 4» у 2009 році (тепер за умови співфінансування мешканцям треба було сплатити 25 відсотків від загальної суми) отримало за ПРООНівською програмою гроші на ремонт підвалу. Таким чином у будинку замінили труби холодного і гарячого водопостачання. На тих же умовах за програмою ПРООН укріпили панельні стики. Того ж року за кошти державних субвенцій відремонтували тепломережу та три ліфти, а також отримали з міської Муніципальної програми сталого розвитку гроші на капітальний ремонт ще одного ліфта (цього разу внесок мешканців був 30%, а міста – 70%).
Останній штрих у перетворенні «гидкого каченяти» на лебедя
У 2010 році ОСББ «Галицького, 4» залишилося поза Муніципальною програмою сталого розвитку. Оскільки в місті почала стрімко зростати кількість об’єднань співвласників, які претендували на ці гроші, було створено дорадчий комітет. На його засіданні вирішили: ті, хто скористався підтримкою програми у попередньому році, 2011-го допускатися до участі в конкурсі проєктів не будуть. Тому ремонт четвертого ліфта у будинку довелося відкласти до 2012 року. А потім уже за власті кошти об’єднання співвласників встановило вузол обліку тепла і доукомплектувало індивідуальний тепловий пункт. Починаючи з 2015-го мешканці багатоповерхівки на Данила Галицького, 4 кожного опалювального сезону заощаджують на сплаті за теплопостачання до 40 відсотків.
Вінцем майже десятирічних діянь ОСББ «Галицького, 4» стало утеплення будинку. Причому його ініціатором стали самі жителі багатоповерхівки.
– Якось мене на подвір’ї перепинили мешканці першого під’їзду, – розповідає Галина Петрівна, – і сказали, що хочуть утеплити свої квартири. Ми розуміли, що цей проєкт передбачає дуже великий внесок громади, отож необхідна була згода всіх співвласників. Перш ніж подавати проєктну заявку, вирішили все детально продумати і підрахувати. Зупинилися на пропозиції «Галспецбуду», яка для нас була найцікавішою. І взялися до роботи. У процесі підготовки до утеплення виявилося, що треба замінити вікна в місцях загального користування. Зробили це за рахунок внесків. А вже тоді утеплили перший під’їзд. Наступного року, як вирішили ми на загальних зборах, мав бути той під’їзд, який першим здасть гроші. Мешканці під’їзду № 4 виявилися найбільш організованими. Але цього разу надумали взяти кредит, бо за кошти ОСББ треба було ще замінити у дворі лавочки і столи. Отож ми були першими в області, хто скористався «теплим» кредитом. Заміна вікон у місцях загального користування на енергоефективні коштувала 58 тисяч гривень. Нам треба було сплатити постачальнику вікон відразу 10% цієї суми, а решту взяли в кредит у банку. Люди побоювалися брати банківську позику, але ми її все ж взяли і, до речі, дуже швидко погасили (у вересні 2015 року оформили, а у травні 2016-го виплатили).
Потім ОСББ «Галицького, 4» брало кредит ще на утеплення 4-го, 2-го та 3-го під’їздів, який також дуже швидко погасили. Крім того замінили дашки над входами, поставили домофони, а також – енергоефективні тамбурні двері. Будинок, між стінами якого десять років тому вітер гуляв, тепер став затишним і гарним. У 2018 поміняли на сучасні з поліпропілену мережі опалення, водопостачання та водовідведення, утеплили мережу теплопостачання, 2019 провели черговий капітальний ремонт ліфтів. Жодної додаткової копійки співвласники не здавали, користувались «теплими» кредитами.
Вдруге в ту саму річку
Напевно, хтось інший, намучившись так, як Галина Похильчук зі своєю багатоповерхівкою на Данила Галицького, 4, ніколи б не взявся головувати в ОСББ, створеному в старому будинку. Хтось, та тільки не вона. Бо ще не довівши до кінця все розпочате у своєму будинку, вона не встояла перед настирливими проханнями деяких членів правління ОСББ «Київська-44», щоб очолити їхнє об’єднання співвласників. То 1 вересня для неї стало знаковим: у 2006 році вона почала офіційно головувати в ОСББ «Галицького, 4», а в 2016-му – в ОСББ «Київська-44».
– Усі комунальники мені співчували, нащо взяла на себе такий складний будинок, – згадує Галина Петрівна. – Я жартома відповідала: «Ну, а хто, як не я?» Хоча не раз сама себе запитувала: «А справді, нащо це мені?» Втім, назвався грибом – лізь у кошик.
Будинок на Київській, 44 – не тільки великий (9 під’їздів, 316 квартир, більш ніж тисяча мешканців), а й неабияк проблемний. За тридцять вісім років експлуатації в цій панельці з’явилася тріщина. Запірної арматури мереж тепло- і водопостачання тут не було, каналізаційна система зношена на 70%, ліфти потребують огляду і капітального ремонту тощо. Коли пішов перший дощ, виявилось, що всі дев’ять водозливів забиті монтажною піною намертво.
– Хто це зробив? Не знаю і знати не хочу, – каже Галина Петрівна, – але це цинічний злочин проти тисячі людей. Не Похильчук вони провчили, якій, мабуть, хотіли назавжди відбити бажання створювати ОСББ, а самих себе. Це ж треба мати розум, щоб потратити стільки грошей на монтажну піну, яку в деяких місцях напінювали на ножі і кидали у водозливи. Майже рік і понад 7000 гривень пішло на виправлення наслідків цього вандалізму. Страшно уявити, що було б, якби пішов великий дощ і залило б усі квартири.
Куди тільки не зверталася тоді Галина Похильчук за допомогою, але чула лише одну відповідь: «Перехідний період, отож справляйтеся самі, як можете». Ще однією міною сповільненої дії для мешканців цього будинку є міська каналізація. Каналізаційний колодязь, який обслуговує водоканал, розміщений вище від будинку. Він щонайменше двічі на рік забивається, і тоді всі нечистоти мікрорайону затоплюють підвал багатоповерхівки на Київській, 44.
– Щоразу ОСББ мусить власними силами відкачувати воду з підвалу, – констатує Галина Петрівна, – бо водоканал не має навіть наміру ні ремонтувати свої мережі, ні укріплювати стінки колодязя. Це притому, що затоплюються не тільки людські комірчини, а й приміщення Рівненської центральної міської бібліотеки, що розташована в напівпідвальному приміщенні нашого будинку.
38-річним поневірянням настав кінець
Проте в ОСББ «Київська, 44» є не тільки проблеми, а й очевидні позитивні зрушення. За чотири роки від часу створення тут об’єднання співвласників у багатоповерхівці відремонтували електрощитові, встановили в місцях загального користування світлодіодні світильники, що дозволяє економити на оплаті за електроенергію. Крім того, відремонтували покрівлю, встановили двері на дах, отож сторонні зайти туди не можуть. За кредитні кошти замінили вікна та двері у місцях загального користування, до речі, брали кредит на два мільйони гривень, і дуже скоро його погасили. А ще за цей час відремонтували у підвалі та на горищі мережі тепло- і водопостачання. Цього року проведено капітальний ремонт п’яти ліфтів.
– У будинку за останні 38 років нарешті перекриваються всі комунікації, – розповідає Галина Похильчук. – Щоб поміняти кран у квартирі, не потрібно, як це було раніше, відключати водопостачання на весь будинок, а достатньо перекрити стояк. Вдалося зрушити з місця вирішення ще однієї болючої проблеми – подачі теплоносія у квартири першого і другого під’їздів. Для цього (чому ніхто не міг додуматися до цього раніше?) треба було лише збільшити діаметр труби подачі теплоносія з 90 до 133 міліметрів. Залишилося відрегулювати теплоподачу по двох стояках, тоді, сподіваюся, мешканці цих під’їздів забудуть про холодні батареї взимку.
Тест-драйв
– Галино Петрівно, у вас ніколи не виникало бажання все покинути і жити, як усі люди?
– Ні. Бо маю таку натуру: якщо вже взялася за якусь справу, то мушу довести її до кінця. Проблеми є скрізь, чим би ви не займалися. Але завжди треба вірити в те, що за сірою смугою неодмінно настане світла.
– А «чорні» дні трапляються?
– Та мало не щодня. Але якщо в будинку довести все до ладу, то «чорних» днів стає менше. Коли горить проводка, а з нею – холодильники і телевізори у людей, – це навіть не чорні, а пекельні дні. У мене два такі були, коли замкнула електропроводка в двох під’їздах на Київській, 44. Ще досі душа за цих людей болить. Хоча й не я винна, що цим будинком десятки років ніхто не займався взагалі. Скажу вам, що я ніде не бачила таких терплячих людей, як ті, що живуть на Київській. Це треба мати залізні нерви, щоб пережити всі ті комунальні катаклізми, які випали на їхню долю.
– Мешканці часто звертаються зі своїми клопотами?
– Часто – не те слово. Адже маєш справу з комуналкою: там тече, там не гріє, у когось світло пропало, комусь сусідські коти чи пси заважають. Ввечері телефон не змовкає допізна, як, зрештою, і вранці чи в обід. Причому, як правило, тільки сядеш за стіл, обов’язково хтось телефонує. Інколи просто, щоб розказати про свою біду, наприклад, що кицька погано їсть. І слухаєш. А як інакше? Людина мусить з кимось поділитися тим, за що в неї душа болить.
– То у вас, виходить, ні вихідних, ні свят немає?
– Чесно кажучи, я вже забула, що це таке. За останні одинадцять років лише двічі на кілька днів вдалося піти у відпустку. Але навіть тоді доводилося вирішувати всі поточні проблеми телефоном.
– Що викликає відчай?
– Те, що з тебе роблять цапа-відбувайла. Пам’ятаю (було це у 2007 році), як по телевізору оголосили про початок опалювального сезону, а в нашому будинку на Данила Галицького, 4 тепла не було. Люди обурені, всі претензії – до голови ОСББ. А в чому моя вина, що температура теплоносія на вході в будинок 35 градусів? Звідки теплу у квартирах взятися? Такі ситуації не раз траплялися: то теплоносій низької температури, то тиску немає, то гарячу воду пустили, а циркуляційні насоси не включили. Люди не в теплопостачальне підприємство йдуть, а у квартиру голови ОСББ (вона ж поруч живе) і виливають на мене весь свій негатив. Скільки вечорів на балконі проплакала(!). Все можу стерпіти, тільки з несправедливістю не можу змиритися. Але зла ні на кого не тримаю: ні за образи, виловлені на мою адресу, ні за подряпану машину (мабуть, так хтось вирішив помститися мені, щоправда, й гадки не маю, за що).
– Можливо, комусь не вгодили?
– А всім вгодити неможливо. Я завжди дотримуюся неписаного правила: якщо не знаєш, як вчинити, роби по совісті. А ще ні для кого не роблю ніяких винятків. Якщо, скажімо, вирішили на загальних зборах, що не можна за гроші ОСББ міняти стояки у квартирах, значить нікому не можна. Моя принциповість комусь, може, й не подобається, але зате все справедливо.
Василь БУСЬКО