Це була година гордості, подиву, віри й невимовного суму, що оживав сльозами в очах усіх присутніх. Ніби й сльозами нікого сьогодні не здивуєш, але коли твоя душа наповнюється Словом і Світлом молодої людини Владислава Кондратюка, яка стала Небесним Воїном, описати свої емоції тяжко.
Так в один голос казали всі, хто завітав на презентацію книги Владислава Кондратюка «Долина богів». Книги, що побачила світ після смерті автора, якому назавжди 22. Його філософія настільки глибока й зрозуміла і дорослим, і підліткам, що хочеться розбирати тексти на цитати. У його оповіданнях зі збірки «Долина богів» про перемогу і самознищення, про чоловічу дружбу і справжнє кохання, про долю і релігію, про війну і про країну мрій, про створення душі й про унікальність людини. Тут не можна не знайти «своє».
Учні та вчителі Рівненського ліцею № 13, випускником якого є автор книги Владислав Кондратюк, зуміли передати не тільки її зміст, а й показати творчу душу молодого автора, філософа, романтика, амбітного працелюба, який в одному зі своїх оповідань написав: «Справжня велич народжується в чистому серці, зрошуючись наполегливістю та потом».
Що ж у презентації книги було найзворушливішим
Учні ліцею «оживили» одне з його оповідань, учителі читали уривки зі збірки. Думки Владислава Кондратюка «проросли» деревом його світогляду, а книга пішла в люди. Її точно будуть читати!
Що може бути сильнішим за слово мами Владислава – Тетяни Кондратюк? Нічого. Що може бути зворушливішим за відео з сімейного архіву з малим Владом? Нічого. Було ще слово вчительки Оксани Томашевської й директора ліцею Михайла Бєліка. Спогади роблять нас вразливими й сильними водночас. А книги додають нам гідності й мудрості. Тому збірку оповідань «Долина богів» отримали всі гімназії та ліцеї міста, а примірники, придбані коштом Благодійної організації «Фонд Віктора Шакирзяна», передали представникам бібліотек Рівного.
На презентацію запросили також родичів загиблих випускників ліцею. Так хочеться, щоб наші герої поверталися додому живими, щоб не плакало більше жодне материнське серце!..
«Вмерти, щоб жити» – таку назву має одне з оповідань Владислава Кондратюка. Він віддав своє життя, щоб жили ми й ніколи не забували про ціну мирного неба. «Українське сонце зійшло. Хай яскраво світить воно! Дорого заплачено – ми їх не пробачимо!»
Світла пам’ять тобі, Владиславе, лицарю Слова і Світла…
Мирослава ЖОВТАН