Про унікальність 81-річного Михайла Лаврентійовича розповіла письменниця Віра Мельникова. Який талант відкрився у чоловіка і як він його розвиває.
Талант проснувся на схилі літ…
Цікавим співрозмовником виявився при нашому випадковому знайомстві в обласній бібліотеці (що на «Лебединці») пенсіонер зі Здолбунова Михайло Лаврентійович Горбенко. Унікальність цього літнього чоловіка (вік – 81 рік) вбачаю в його бажанні вести активний спосіб життя, прогресивно мислити попри всі загальноприйняті суспільством стереотипи вікових штампів. «Саме регулярна активність людини допомагає підтримувати фізичну силу, запобігати розвитку вікових захворювань, підвищувати інтелект і цим самим покращувати якість життя», – запевняє пан Михайло.
– Пане Михайле, що розумієте під висловом «регулярна життєва активність»?
– Багато хто з літніх людей, пропрацювавши піввіку в колективі, при виході на пенсію може відчувати почуття самотності, ізоляції. На мою думку, впоратися з цими почуттями допоможе участь пенсіонерів у соціальних заходах, відвідування доступних ресурсів спільноти, волонтерство, читання книжок.
– А саме? Можете підтвердити свій умовивід на власному прикладі?
– Звичайно, можу. Я кожної суботи та неділі їду до Рівного, де залюбки зустрічаюся з моїми друзями в обласній бібліотеці – гравцями в шахи. Граємо в шахи, неквапливо ведемо бесіду. Атмосфера дружби, взаєморозуміння, спільний інтерес – невід’ємний супровід нашого спілкування.
– Бачу біля Вас лежать папірці з поетичними рядками. Ви поціновувач поетичного слова?
– Так, люблю читати поезію, ось сьогодні прихопив із собою дві невеличкі збірки нашого рівненського поета Миколи Панченка. Знаєте, я й сам часом «грішу» на папері.
– Ось як? То намагаєтесь самі писати вірші?
– Так. Можу відповісти цитатою з мого вірша: «Талант проснувсь на схилі літ, душа ж – збирається в політ…»
До речі, щодо попереднього запитання додам ще відповідь у віршованій формі:
Привіт, дружище-старина!
Для тебе в мене новина:
З твоєї легкої руки
У шахи граю я роки!
Великих успіхів не маю:
Цю гру люблю, тому і граю.
– Пане Михайле, з усього видно, що цінуєте миті життя. Особливо в наш такий суворий воєнний час даєте розраду своїм почуттям, підживлюєте душу позитивними моментами улюблених занять.
– Ви правильно зауважили – «підживлюєте душу». А ще я люблю українські пісні. З великим задоволенням слухаю їх, часом і підспівую. Полюбляю як народні, так і сучасні пісні. Ось навіть присвятив невеличкий віршик славнозвісному пісенному колективу «Лісапетний батальйон»:
Батальйон ваш не зрівняти
З «Юними орлами»,
Що в таку тяжку годину
Тікають від мами.
Ви – красуні, молодці,
Віддаю вам шану!
І хвалити повсякчас
Вас не перестану.
Родині подобаються віршовані вітання
– Михайле Лаврентійовичу, а як родина ставиться до написання поетичних вправлянь?
– Позитивно. Я маю трьох онуків. Люблю вітати з визначними датами усіх членів своєї родини. Їм це подобається. Ось, наприклад, вітання онучці:
Ти наша зіронька прекрасна, світи яскраво все життя,
А Матір Божа хай покровом оберігає це дитя!
Завжди, дитинко, пам’ятай, чиє ім’я ти носиш,
На поміч янголи прийдуть, коли ти їх попросиш.
Молися щиро ти щодня та дякуй за все Богу,
І він завжди благословить в житті твою дорогу.
– Відчуваю, що Ви людина активної громадянської позиції. Скажіть, як вгамовуєте своє невдоволення, виказуєте свій протест проти війни, проти спроби поневолення українського народу?
– Гарне запитання. Я маю великий життєвий досвід, багато чого бачив і відчув за роки життя: і гарних моментів, і приємних, корисних зустрічей з розумними людьми. Проте й зазнав не менше розчарувань, несправедливості, але те, що зараз переживає моя країна – для нормальної людини, для українця, то це «точка кипіння». Це викликає обурення, великий протест проти політики сусідньої держави, народжує шквал негативних емоцій на їхню адресу. Тому і вірші мої досить різкі та гнівні:
Ідіть по курсу корабля ви, ватники росії!
Скоріш міняйте ви «царя»: не вартий він Месії!
Ми вас не кликали сюди з російським вашим «миром»,
Розруху й біль ви несете з бридким своїм кумиром.
Він вас до смерті доведе і скаже, що «так надо.
Вбивайте українців всіх і буде вам награда»
Ми вже навчились воювать і ми не ликом шиті,
А ви повернетесь в мішках всі юшкою залиті.
Нас не здолати у бою: Господь допомагає,
А Матір Божа козаків завжди оберігає!
(До ватників росії)
Наша бесіда добігає кінця. Мені час прямувати до соціологічного відділу на урок української мови до моїх переселенців (ВПО), а мій співбесідник уже налаштовується на чергову, заздалегідь домовлену з давнім другом, шахову партію. Моя свідомість підводить риску нашій розмові, резюмує: «У будь-якому віці, якщо людина веде активний спосіб життя, має мету, улюблену справу, цікаве спілкування, то і серце зцілюється і повертаються сили, з’являється енергія для творчості».
А це, як доведено наукою геронтологією, продовжує життя. Справи життя тримають нас на землі.
Віра МЕЛЬНИКОВА, письменниця
Читайте також: Спецслужби підривають своїх завербованих виконавців
- В ДТП на Рівненщині травмувалась сім’я. 2-тижневе маля в реанімації
Автопригода сталася вчора, 7 лютого, близько 16:40 на автодорозі між селами Рачин та Мирогоща у Дубенському районі. Водій автомобіля «Opel Vectra», 32-річний мешканець села Заруддя Тернопільської області, здійснюючи обгін легковика «Skoda Fabia», не впорався з керуванням та злетів у лісопосадку…