У багатьох українських хатах вони мовчки дивилися зі стін – поруч із весільними світлинами прабабусь і прадідів, під килимами, над побіленими печами. «Фольгові» ікони не мали коштовних окладів, але були частиною щоденного життя, родинної пам’яті й віри. Сьогодні цей майже забутий феномен уперше в Україні отримав окреме книжкове дослідження.
Про «фольгові» ікони говорили зі сцени Рівненського обласного музично-драматичного театру. Саме тут у неділю презентували книгу «Фольгові ікони – український феномен» під час події «Поміж дідухів і людей», якою завершувався різдвяний фестиваль «Скрудж.Фест».
Презентація стала не лише книжковою подією, а й частиною ширшого культурного дійства. Протягом півтори години глядачі долучалися до літературно-музичних експериментів письменниці Ірини Рачковської-Баковецької, слухали розповіді про експедиції селами Полісся, знайомилися з «містичними» місцями й людьми – носіями давніх традицій.
Окремим блоком стала презентація серії картин «Казкові істоти української міфології», створених мамами та дружинами полеглих Захисників Рівненщини під керівництвом художниці Оксани Петровської з Радивилова.
Центральною ж темою вечора були «фольгові» ікони – своєрідний символ української хати й водночас форма тихого спротиву комуністичному тоталітарному режиму. У часи, коли відкрито сповідувати віру було небезпечно, такі ікони виготовляли підпільно – для домашніх молитов, таємних вінчань, богослужінь у сільських капличках. Фольга, доступна і дешева для селян, разом із декоративними віночками надавала простим літографічним образкам святковості й світла.
“З приходом Незалежності України та свободою віросповідання ця традиція поступово почала зникати, – говорить дослідниця, директорка Рівненського обласного центру народної творчості Ірина Рачковська-Баковецька. – Проте вона заслуговує на збереження як важлива частина духовної та культурної історії”.
Саме з цією метою наприкінці 2022 року Ірина та Ярослав Рачковські започаткували волонтерський проєкт «Домашній музей “фольгових” ікон сім’ї Рачковських». Йдеться про створення приватної колекції ікон-сиріт – знайдених у напівзруйнованих хатах зникаючих сіл і хуторів Рівненщини, переданих родинами як «непотрібні речі» або замінених сучасними іконами. Паралельно подружжя Ірини та Ярослава Рачковських вивчали походження святинь, намагалися відшукати народних майстрів, аналізували релігійне життя регіонів.
Зібрані матеріали поступово оформилися у ґрунтовний доробок, який згодом став книгою. Видання доповнили атмосферні світлини фотомисткині Ольги Герасимчук, що зафіксували понад дві сотні унікальних ікон. Книга побачила світ у київському видавництві «Артіль», заснованому Ігорем Степуріним. Нині його справу продовжує Максим Нікітенко, який став особливим гостем презентації.
Літературною редакторкою видання стала Світлана Бреславська, науковими консультантами – професор Петро Кралюк та Микола Бендюк, технічним редактором – Валентин Марчук.
Книгу можна було придбати під час презентації, а нині її можна отримати в авторки з автографом або замовити на сайті Креативна агенція «Артіль». Видання розповідає не лише про «фольгові» ікони, а й про здатність української культури зберігати світло – навіть тоді, коли його намагалися загасити.
Фото Анатолія МІЗЕРНОГО
Журналіст із понад тридцятирічним досвідом роботи в регіональній пресі. Працює з темами місцевого самоврядування, суспільного життя, історії, культури та розвитку громад. З 2018 року головний редактор газети “Сім днів”
У різні роки був кореспондентом, завідувачем відділу, заступником головного редактора та головним редактором у виданнях «Вільне слово», «Рівне», «Літопис Заходу», «Рівненська газета» та «Сім днів». У 2018–2023 роках очолював редакцію газети «Сім днів» і керував діяльністю ТОВ «Рівненська газета “Сім днів”».
У 2013 році отримав звання Заслуженого журналіста України.