В селі Майдан Олександрівський на Віньковеччині Хмельницької області було урочисто відкрито пам’ятний хрест на місці загибелі підпільників Віньковецького надрайонного проводу ОУН.
Про цю подію повідомили у мережі Фейсбук Хащі, які свого часу дослідили цю історію, і практично в повному складі були присутні на відкритті.
Ми здивовані, раді та щасливі! Ми дійсно раді і аж не віримо тому! Ці фото з галузевого архіву СБУ, на них вояки Віньковецького надрайонного проводу ОУН. Віньковечина наш рідний край, а тема дослідження національно-визвольного руху на цих теренах свого часу була для мене надважливою. Скільки часу та ресурсів я витратив на поїздки та роботу в найрізноманітніших архівах, скільки десятків, а то й сотень кілометрів ми пройшли з друзями збираючи по краплині інформацію про цих хлопців що на фото… Пам’ятаю як мені вдалося знайти місце загибелі керівника надрайонного проводу Василя Николина, а потім його родичів на Тернопільщині, що чекали Василя з 1944 року і нічого про нього не знали. Я й уявити не міг що через роки моїх досліджень коли я практично забуду про цю справу, займуся проектом на ютубі, поїду в Майдан Олександрівський знімати про старообрядців фільм і випадково розкажу про останній бій ОУН на Віньковеччині, мені напише стільки людей, знайдуться свідки тих подій та родичі репресованих симпатиків ОУН.А на минулому тижні отримав повідомлення з Хмельницької міськради про те що на основі нашого фільму вони виділили кошти і виготовляють хрест ( такий як на третьому фото), а 20 жовтня в 70 річницю загибелі Василя Николина “Богдан”, “Мороз”, “Хмель”, та Михайла Ганзюка “Терентій” на місці їх останнього бою у селі Майдан-Олександрівський буде урочисто встановлено його. Перший доречі родом з села Олексинці Борщівського району Тернопільщини, а другий з села Перекоринці Мурованокуриловецького району Вінниччини. Я кілька років тому власноруч хотів почати шукати кошти та встановити там меморіальний знак, але зіткнувся з бюрократичною машиною та небажанням місцевої влади просто виділити 2 квадратних метра землі. Аж тут…Капець…я в шоці,й для мене, для нас, це напевно найвища винагорода за наше захоплення, нашу працю.Я давно мріяв вшанувати тих хлопців, повірте вони того варті бо мені довелося читати їхні щоденники, що вони їх вели у підпіллі. Таких людей в наш час я ще не зустрічав!Якщо хто має змогу приєднатися 20 жовтня до цієї урочистої події – запрошуємо! .Слава борцям за Волю України!
Щиро дякуємо всім хто долучився до створення пам’ятного хреста та увіковічнення пам’яті героїв.
Слава борцям за волю України!