Після завершення першого семестру українські батьки знову обговорюють шкільні оцінки дітей — у класних чатах і соцмережах. Для одних це привід для радості, для інших — причина для тривоги й домашніх сварок.
На цьому тлі допис мами другокласника у Facebook зібрав майже сотню коментарів і кілька десятків поширень. У ньому жінка поділилася власним досвідом і думкою, яка відгукнулася багатьом: оцінки, що колись здавалися надважливими, з часом перестають мати будь-яке значення.
Як мама переосмислила власний досвід зі шкільними оцінками
У своєму дописі мама пише, що в дитинстві за оцінки нервували більше її батьки, ніж вона сама. Сьогодні, коли до школи ходить її син, вона свідомо не хоче повторювати цей сценарій — навіть якщо для цього дорослим доводиться стримувати власні емоції.
Цього семестру дитина принесла зі школи не звичний табель, а документ про досягнення. З іронією жінка зауважує, що, можливо, так зробили, аби ніхто зайвий раз не стресував — ні діти, ні батьки. Водночас для неї це стало приводом замислитися, що саме ми вважаємо результатом навчання.
Мама зізнається, що за уроки вона сварить і сачкувати не дозволяє. Але, за її словами, робить це не заради оцінки. З роками вона зрозуміла: цифра в журналі не є індикатором щастя чи «ідеальності» дитини і не гарантує, що знання залишаться надовго.
Як приклад вона наводить ситуацію з власного життя. Її син розповідає, в яких країнах протікає річка Дунай, дивується, що дорослі цього не пам’ятають, і з цікавістю відкриває карту в Google, щоб подивитися маршрут річки. У цей момент, пише мама, вона ловить себе на думці: колись і сама це знала — і навіть мала оцінку. Але знала не для себе, а для перевірки, тому більшість цих знань дуже швидко стерлися з пам’яті.
На відміну від цього, її дитина вивчає географію не заради оцінки. Йому справді цікаво — і ця цікавість веде далі: до прапорів інших країн, «мандрування» світом і запитань, на які не завжди можуть відповісти дорослі.
У дописі мама також зазначає, що не всі діти можуть однаково захоплюватися всіма предметами. Хтось знаходить себе в географії, хтось — у формулах чи теоремах, а комусь важливіші спорт або інші заняття. Гарні оцінки з усього, на її думку, не завжди означають справжній інтерес — частіше це про бажання відповідати програмі, очікуванням батьків і вчителів та не «робити мамі нерви».
Як на цю історію відреагували інші батьки
Під дописом інші користувачі почали ділитися власним досвідом. За кілька днів публікація зібрала майже сотню коментарів і десятки поширень. У багатьох історія відгукнулася — люди писали, що через оцінки більше хвилювалися дорослі, ніж самі діти, а з роками ці переживання втратили будь-яке значення.
«Я пам’ятаю, як через оцінки нервувала моя мама. Зараз розумію, що в житті вони нічого не вирішили», — написала одна з користувачок.
Дехто зазначав, що найскладніше в цій історії — навчитися стримувати власні очікування, а не контролювати дитину.
«У школі було стільки стресу через табелі, а тепер дивлюся на це й думаю, що воно не варте було тих нервів», — поділилася інша мама.
Свій допис мама завершує фото власного шкільного табеля. Саме ті оцінки, які колись здавалися критично важливими і робили «такі нерви, що світ спинявся». Сьогодні, пише вона, це не має жодного значення — ані двійка з фізкультури в сьомому класі, ані зауваження про поведінку.
З роками стало зрозуміло: оцінки, заради яких переживали й діти, й дорослі, не визначили ні подальше життя, ні відчуття щастя. Натомість важливішими виявилися зовсім інші речі — цікавість, бажання вчитися для себе і спокій удома.
Журналістка та медіаменеджерка з багаторічним досвідом роботи у регіональних медіа. Працює з темами соціальної політики, життя громад, комунальних рішень та створює матеріали про сучасні історії Захисників України. З 2023 року — директорка редакції газети «Сім днів» і головна редакторка сайту 7dniv.rv.ua.
У різні роки працювала редакторкою сайту, головним бухгалтером, заступницею головного редактора та управлінською ланкою видань «Сім днів» і «Літопис Заходу». Має досвід реалізації медійних та суспільно важливих проєктів у співпраці з українськими та міжнародними партнерами.