Старші колеги-кооператори поділилися історіями незламності та волонтерства.
На першу від початку повномасштабної війни зустріч ветерани споживчої кооперації Рівненщини приїхали у вишиванках. Нині перед цим оберегом українців не просто схиляє голови світ, – вишиванку або ж її елементи прагнуть додати до свого дрес-коду, ділового, святкового й повсякденного.
Чимало ветеранських вишиванок – зі своїми неповторними історіями… Приміром, Галина Колодич сорочку вишила власноруч (а ще – для дітей та онуків), а вишиванка Миколи Мосійчука пам’ятає ще польську епоху нашого краю. Хтось нагадав мудрі слова: перед тим, як одягнути вишиванку на себе, вдягни її на власну душу…
Саме так і роблять ветерани. Про це свідчать історії незламності та волонтерства, якими вони поділилися.
Міський голова Дубна Василь Антонюк із перших днів війни виділив для волонтерів кімнату, де ми базуємося й обліковуємо кожну гривню допомоги, яка надходить. Коли зібрали перших 195 тисяч, придбали одяг та берці для наших захисників-дубенчан і адресно їм надіслали: бо вже знали, хто і чого потребує. Минув час, і раптом у суботу на ринку чую, як хтось гукає: «Володимирівна, почекайте!» До мене підбігає чоловік, тут таки купує букет квітів і привселюдно вручає: «Це Вам за велике серце!» — каже. То був наш захисник на реабілітації, — а дякував він за допомогу, яку отримав на початку війни, — розповіла заступник голови організації ветеранів Дубенського райспоживтовариства Надія Можировська.
Її доповнює голова Гощанського осередку Галина Свирчевська:
Пенсії в нас доволі скромні – великих коштів не збереш. Але ми так хотіли допомогти захисникам, що за той наш збір вирішили купити теплі нитки й капці. Нитки швидко перетворилися на шкарпетки – одна наша колега за лічені дні зв’язала аж 26 пар! А капці хлопці просили, аби бодай ненадовго їхні ноги відпочили від берців. Додали ще закруток, картоплі, овочів, смаколиків, – і відправили на фронт через волонтерів. Нині готуємо вже четверту таку передачу. Повірте, отримуємо величезне моральне задоволення від своєї причетності до перемоги. І це тримає нас у тонусі.
Голова ветеранської організації Костопільської райспоживспілки Ольга Ковальчук:
З перших днів війни ми стали поруч із молодшими кооператорами й ліпили вареники, млинці, робили ковбаси, – і все це відправляли на передову. Адже там – діти, чоловіки, онуки й із наших, кооперативних родин. На Великдень сформували для своїх адресні пакунки. Маємо свій унікальний досвід роботи з ветеранами: і на Різдво, й на Великдень, і на Міжнародний день кооперативів вони нас уже чекають-виглядають. Наче діти, радіють тому подаруночкові – з продукцією власного виробництва. А по суті, увазі, яку вони, погодьтеся, заслужили сумлінною працею на кооперативній ниві.
До речі, крайня перед війною зустріч ветеранів з усієї області відбулася саме в Костопільській райспоживспілці: тож як працюють кооператори сьогодні, старші колеги побачили на власні очі. Мріють про подібні зустрічі після війни й щиро моляться за мир в Україні:
Наша місія – наближати перемогу ще й молитвою. Бо материнська молитва – то насправді надпотужна сила. Ми молимося насамперед за захисників, які дають нам можливість зустрічати мирні світанки на своїй землі. Адже в наших лавах – чимало дітей другої світової війни, яка забрала в них дитинство… Ця війна не залишає їм шансу на спокійну старість… Але завдяки єдності та потужній підтримці правління споживспілки ми почуваємося відносно стабільно й прагнемо поділитися добром, — сказала голова ветеранського осередку споживспілки Галина Колодич.
Голова обласної організації ветеранів споживчої кооперації Микола Мосійчук від імені всіх ветеранів висловив вдячність особисто голові правління споживспілки Петру Барашу за синівську підтримку ветеранів, яка не припиняється і в цей надскладний час. Взяти ті ж пасочки від костопільських кооператорів, які закуповує для ветеранів правління. Кожен, хто отримав її цьогорічного Великодня, повертався додому з усвідомленням причетності до великої кооперативної родини, яка з тобою і в радості, й у біді. Допомога на лікування ветеранів, можливість ось так зібратися разом, — усе це завдяки позиції голови правління. Такі ж, небайдужі, й переважна більшість керівників на місцях. І за це щиро дякують старші колеги.
Вони ж поєднали корисне з приємним та пізнавальним: побували на двох екскурсіях — у підземеллях парку імені Тараса Шевченка та в обласному краєзнавчому музеї. Та, звісно, сфотографувалися на згадку.
Інна ОМЕЛЯНЧУК
Читайте також: У громадах Рівненщини попрощалися з Героями