Турбуватися про близьких і рідних, яких ми знаємо і любимо, – це природно. Однак присвятити свої фізичні та духовні сили турботі про сторонніх людей, пропускати через себе їхні історії та біль – робота не з простих. Чому ж людина обирає такий шлях, як долає труднощі, в чому знаходить розраду? Про це спілкуємося сьогодні з в. о. голови правління Рівненської обласної організації Українського товариства глухих Вірою ЛЕБЕДЮК.
– Віро Віталіївно, розкажіть, як давно ви працюєте в УТОГ? Що привело вас в цю організацію?
– Про існування обласної організації Українського товариства глухих я знала давно, адже мої батьки нечуючі. А працювати тут почала більш як 10 років тому. Мене запросили на посаду головного бухгалтера. Але займалася не лише цією роботою. Часто допомагала перекладати жестовою мовою. Згодом мені запропонували очолити Рівненську обласну організацію УТОГ. На цій посаді я вже п’ятий рік працюю.
– Які послуги надає ваша організація?
– Наша організація спеціалізується на наданні кваліфікованих послуг перекладу жестовою мовою для осіб з порушеннями слуху у різних установах, допомагаємо нечуючій молоді зі вступом до вищих навчальних закладів, безробітним – з працевлаштуванням. Здійснюємо соціально-побутове обслуговування нечуючих. Всіх охочих навчаємо жестовій мові. У нас нині працюють перекладачі з родин, в яких є нечуючі батьки або інші родичі. Для них ця робота не є складною, бо вони багато часу перебувають у цьому середовищі та почувають себе у ньому комфортно. Вони можуть передати не лише слова, а й відчуття, емоції. Як з однієї, так і з іншої сторони.
Традиційно організовуємо концертні програми, які приурочуємо до Дня створення УТОГ, до Міжнародного дня глухих та жестових мов, до Міжнародного дня людей з інвалідністю і так далі. Наші члени демонструють пісні у жестовому виконанні, театралізовані сценки, танці… Іноді, разом із членами нашої організації їздимо на екскурсії по Рівненській області та Україні. Головна мета нашої роботи – щоб люди з порушеннями слуху відчували себе рівноцінними членами суспільства.
Намагаємося привернути увагу громадськості до проблем людей із вадами слуху. Товариство було створене ще у 1933 році. В Україні проживає близько 42 тисяч осіб з порушеннями слуху, зокрема у Рівненській обласній організації УТОГ на обліку перебуває близько 900 членів.
– Ви згадали про навчання та працевлаштування, розкажіть про це детальніше.
– В Рівненській області є спеціалізована школа для дітей з вадами слуху, яка знаходиться в місті Острог. У Рівному працює наше навчально-виробниче підприємство УТОГ (вул. Млинівська, 29). Тут юнаки та дівчата можуть опанувати професію столяра та швачки. Вони можуть залишитися працювати безпосередньо на цьому підприємстві або влаштуватися за фахом десь-інде. Наприклад, на колишньому льонокомбінаті (підприємство «Т-стиль») працює багато нечуючих осіб.
У Рівненському коледжі університету «Україна» навчається група нечуючих студентів за спеціальністю «Фінанси та кредит». Наша перекладач-дактилолог допомагає їм у навчальному процесі: перекладає лекції. Попереднього року чимало наших студентів закінчили ВНЗ і пішли працювати в торгову мережу.
– Знаємо, що цього року ви будете реалізувати два проєкти за кошти обласного бюджету. Розкажіть про них.
– Ми вперше взяли участь у конкурсі проєктів, який організовував Департамент розвитку адміністративних послуг, соціальної, молодіжної політики та спорту Рівненської ОДА. Переможцями стали два проєкти: «Онлайн-перекладач» і «Ми – рівноправні громадяни своєї держави». Останній проєкт приурочений до Міжнародного дня глухих. Цим проєктом ми хочемо привернути увагу громадськості до нечуючих людей і довести, що вони такі ж члени суспільства і повноправні громадяни своєї держави. Проєкт «Онлайн-перекладач» спрямований на надання послуг перекладача жестової мови членам нашого товариства через гаджети: смартфони, комп’ютери за допомогою системи «Сервіс УТОГ-24/7» – система цілодобового дистанційного відеозв’язку з перекладачем жестової мови Українського товариства глухих, створення постійної доступності до послуг перекладача жестової мови через використання засобів відеозв’язку.
– Робота з людьми вважається найскладнішою, а ваша діяльність – і поготів. Скажіть, що дається з найбільшими труднощами?
– Найбільш проблемна справа – забезпечення осіб з інвалідністю сурдотехнічними засобами (слуховими апаратами). Є багато діток, підлітків, молоді, які хотіли б мати такі пристрої, але з цим складно. Велику допомогу членам нашого товариства надає управління соцзахисту населення, компенсуючи їм витрати за самостійно придбані мобільні телефони, планшети та допомагає в організації оздоровлення нечуючих осіб. Ще одним болючим питанням є те, що під час розробки і затвердження Державного бюджету України на 2021 рік був видалений окремий рядок, що передбачав фінансування найстаріших, найбільших за обсягом об’єднань людей з інвалідністю: УТОГ і УТОС. Це призвело до значного скорочення працівників в Українському товаристві глухих, які щоденно допомагали нечуючим людям у вирішенні різноманітних питань. Ми зверталися з офіційними листами в різні інстанції з проханням надати фінансову підтримку на утримання штату працівників. Але, на жаль, отримували відмову. Сподіваємося на розуміння соціальної кризи саме у сфері обслуговування нечуючих осіб та їхньої соціалізації в макросоціум суспільства на основі рівних людських прав відповідно до Конвенції Асамблеї ООН «Про права інвалідів», Конституції України та низки законодавчих документів, які гарантують підтримку осіб з інвалідністю, зокрема осіб з порушенням слуху. Буває непросто допомагати нечуючим людям налагодити комунікацію з оточуючими. Коли вдається вирішити їхні проблеми, – бачу вдячність від людей. І це ніби зменшує ті труднощі, які ще попереду. Надихає далі працювати.
– Віро Віталіївно, як ви відновлюєтеся після такої непростої роботи? Чи маєте якісь хобі?
– Не люблю про себе розповідати, бо я звичайна людина. Зараз найбільшою втіхою і розрадою для мене, а водночас і величезною емоційною підзарядкою, є мої онуки.
Спілкувалася Наталія НИРКОВА