Яких традицій дотримувалися напередодні Водохреща наші предки. За новоюліанським церковним календарем Водохреще відзначають 6 січня.
Святкування Водохреща розпочинається напередодні – 5 січня. Саме тоді в деяких регіонах освячують воду у річках, озерах та ставках. Під час богослужіння її святять ще й у спеціальній металевій чаші, яку називають агіасматарій.
На службі християни набирають у свої ємності свячену воду і несуть додому. Раніше з собою брали банки та глечики, у яких воду зберігали аж до наступного Водохреща.
За віруваннями, той, хто прийде з Йордану останнім, буде віщувати долю. Тобто, настрій цього члена родини стане передбаченням, як пройде наступний рік. Щоб уникнути такої відповідальності, після святіння всі намагалися прийти додому якнайшвидше.
Також українці поспішали до хати у переддень Водохреща, щоб окропити цілющою водою домівку, городи та вулики. Господар використовував для цього спеціальне начиння – кропило, яке робили з житнього колосся. Іноді під час процесу під пахвою носили буханець хліба, щоб рік був багатим на врожай.
На дверях кімнат і на воротах, які вже окропив господар, крейдою або вуглиною малювали хрести. Цей обряд має зберегти житло від усякої нечисті, нещасть та хвороб.
Що таке “другий Святвечір”
Перед Богоявленням родина збирається на спільну трапезу, як і перед Різдвом. Таку вечерю називають Голодна Кутя або ж другий Святвечір.
На столі головна страва – кутя. Її готували востаннє за ці різдвяно-новорічні свята. Разом з нею має бути 12 пісних страв. Хоча у деяких регіонах України кількість наїдків на богоявленське надвечір’я навпаки була непарною.
Частина страв дістається душам пращурів, яких також потрібно згадати у цей вечір. Найчастіше, їжу або накладали в окрему тарілку і ставили на вікно, або залишали на столі наніч. Таке повітря були у наших предків.
Після вечері у родині “проганяли кутю”. На перший Святвечір перед Різдвом її ставили на покуті (головному кутку в хаті біля печі, де зазвичай висіли ікони), а на другий – забирали звідти.
Іноді горщики, у яких варилася кутя, розбивали об ворота. Під час цього промовляли: “Іди, кутя, із покутя, а узвар — на базар”. Цей звичай символізував закінчення різдвяно-новорічних свят.
Залишки куті віддавали курям, а в окремий горщик складали інші наїдки “по три ложки для долі”, щоб задобрити її і запросити в дім удачу на наступний рік.
День перед Водохрещем був останнім днем колядок. Після вечері люди відвідували кумів та сусідів, співали та бажали господарям достатку в наступному році, вітали “із Йорданом, і з водицею, і з царицею, з усім домом, з усім добром…”.
Іноді на другий святвечір “водили Меланку”, хоч більшість українців дотримувалися цього звичаю перед святом Василя (31-го січня за новим стилем).
Під час дійства молодь ходила по хатах із костюмованим вертепом і співала щедрівки. Меланка – це головна героїня, яку часто грав переодягнений парубок. Разом з нею водили козу (також переодягнену), яка була символом родючості та врожаю.
Джерело УП
Читайте також: Для допомоги військовим колядували й щедрували на Дубенщині
- “Вчительську тисячу” нараховуватимуть по-новому
Міністерство освіти і науки України (МОН) уточнило нові правила нарахування щомісячної доплати за роботу в несприятливих умовах праці для педагогів, більш відомої як “учительська тисяча”. Відтепер розмір цієї доплати залежатиме від обсягу навчального навантаження вчителя.