Минулого тижня в Рівненському Обласному протипухлинному центрі відбулася непересічна подія – лікарі з німецького міста Любек подарували колективу центру новий, з «голочки» наркозний апарат вартістю 90 тисяч євро.
Як це стало можливим, щоб не державна організація, яка має відповідні бюджети, а рядові лікарі зібралися і купили для подарунка своїм українським колегам таке дороге обладнання, журналістка «Сім днів» запитали у головного лікаря Рівненського обласного протипухлинного центру Григорія МАКСИМ’ЯКА.
– Ця подія безпосередньо пов’язана з іншою, попередньою, – розповів нашому кореспонденту очільник закладу. – Два тижні тому ми ввели в дію нову лапароскопічну операційну, яку обладнали за кошти НСЗУ.
Кошти державні, але зароблені нашим колективом: НСЗУ таким чином оплатило надані нами послуги. Це був досить дороговартісний але необхідний процес. Для створення нової операційної ми об’єднали зусилля та можливості держави, обласної адміністрації, будівельників, інших структур. Отже, попри ускладнення, пов’язані з війною, нам все ж вдалося завершити цей проєкт. Два тижні тому (наша розмова відбувалася 2 серпня, – авт.) ми відкрили операційну і вже до сьогодні зробили п’ять лапароскопічних операцій. Методологічно ми були вже готові. Очікували тільки завершення будівельних робіт. Нині процес пішов.
Досі ми не робили лапароскопічних операцій. Адже вони, хоч і доказали свою необхідність в онкології, та все ж потребують дуже ретельного відбору хворих для їх проведення. Такі операції відбуваються при обмеженій видимості. Тим часом хірурги повинні враховувати високу імовірність рецидивів при онкологічних патологіях, за яких надважливо забезпечити радикальність лікування. Звідси й важливість надретельного відбору. Проте таким відбором займатися варто. Знаючи, наскільки легші для пацієнта наслідки лапароскопічних операцій, порівняно зі звичайними. Оці перші п’ятеро пацієнтів пішли додому через два-три дні, тоді як після звичайної операції люди залишаються в стаціонарі тиждень, а то й два.
Щоб отаким чином стало можливим полегшити долю хворих, колективу довелося провести колосальну роботу. Її підсумок – єдина в області лапароскопічна операційна, створена у повній відповідності з державними будівельними нормами.
Та підготувати приміщення для операційної (хай яким строгим критеріям воно повинно відповідати) – це навіть не півділа. Головне – обладнання. Григорій Максим’як розповів, що онкоцентр власним коштом закупив лапароскоп та гістероскоп, деяку іншу необхідну апаратуру. Проте на все грошей не вистачило. І тут стала в нагоді благодійна ініціатива лікаря протипухлинного центру, депутата Рівнеради Андрія Жильчука. Він (завдяки своїм професійним контактам у середовищі німецьких колег) зумів об’єднати лікарів університетської клініки Шлєсвіг-Гольштайн, очолюваної професором Єнсом Шольцом, ідеєю допомогти українським колегам з Рівного. Лікарі з Любека, дізнавшись від нього про потреби рівненських онкологів, зібрали необхідну суму і купили не тільки сам наркозний апарат, а й усі потрібні для нього аксесуари.
Григорій Максим’як вважає цю справу альянсом адміністрації та депутатського корпусу. Попри те, що онкоцентр – установа обласна, а лікар Андрій Жильчук є депутатом Рівненської міської ради, тут не варто ділити сфери впливу. За статистикою, сорок відсотків пацієнтів онкологічного центру – рівняни. Тому логічно, що цього року вже друга благодійна донорська ініціатива для онкоцентру походить від депутатського корпусу Рівненської міської ради. Григорій Максим’як розповів, що за сприяння секретаря Рівнеради Віктора Шакирзяна онкоцентр вже отримав дуже потрібний йому медичний автомобіль. Ну а благодійна посилка з Німеччини була для колективу надактуальною.
– Зрозуміло, що такі подарунки не даються просто так, – каже Григорій Максим’як, – Андрій Вікторович провів велику організаторську роботу, аж до логістичної складової. Коли апаратуру доставили до Львова, то він сам туди за нею й поїхав і привіз. Зрештою, всі турботи – позаду. А їх результат вже працює на пацієнтів онкоцентру.
Що ж, радує, що у такий важкий час, коли весь світ став на бік України, допомога світової спільноти не обмежується державними чи урядовими інвестиціями у нашу перемогу, а й проростає у спільноти, об’єднані фаховими чи побратимськими зв’язками. Рядові люди в країнах заходу знаходять можливості на своєму місці і своїми засобами та коштами допомогти українцям здолати їхню біду. До Рівненського протипухлинного центру вже під час війни надійшли дуже потрібні онкохворим ліки від польських лікарів (не лікарень, не закладів охорони здоров’я, а саме медиків), які привезли препарати аж до Рівного. Ну а те подароване німецькими лікарями обладнання, яке доставив минулого тижня зі Львова Андрій Жильчук, взагалі вселило в серця працівників колективу оптимістичне переконання: ми все здолаємо, якщо нам з такою готовністю підставляють своє плече люди з усього світу.
Людмила МОШНЯГА