11-річний Богдан, якого волонтери привезли з Гостомеля, місяць жив у сім’ї Зайчуків, а шестирічну Русланку із Запоріжжя забрали в дитячий будинок сімейного типу «Вулик». Отож Великдень дітки святкували зі своїми рідними.
– Відтак збулася найзаповітніша мрія Богданчика, який понад усе хотів знову побачити маму, брата і сестру, – розповідає начальник Служби у справах дітей м. Рівне Андрій МІЩЕНЯ. – Історія 11-річного хлопчика з Гостомеля розчулила чи не усю країну. Один Бог знає, що йому довелося пережити у Гостомелі, де запеклі бої почалися в перший же день повномасштабного вторгнення окупантів. Дуже страшно було, як зізнався він, коли стріляли, а найстрашніше – коли до них додому, виламавши двері, зайшло вісім російських солдатів і поставили всю його сім’ю на коліна. У перші гарячі тижні війни мама Богдана не змогла вибратися з міста, а тому впросила врятувати з Гостомеля свого найменшого, 11-річного сина. Вони спочатку приїхали в Київ, а через три дні вирушили зі столиці на захід. Однак забрати малолітнього пасажира із собою за кордон чужі люди не змогли. Тож 14 березня, під час проїзду через Рівне, Богдана привезли до Рівненського районного управління поліції.
Працівники ювенальної поліції, зі слів Андрія Міщені, встановили, що тітка хлопчика проживає у Дніпропетровській області, але забрати його вона не мала можливості. А з мамою Богдана, яка змушена була залишитись у Гостомелі, не було зв’язку. Служба у справах дітей взялася за пошук опікунів. Зв’язалися з відомим у місті подружжям волонтерів Зайчуків. Косметолог Таліна і юрист Віталій забрали Богдана до себе додому. Вони купили хлопчикові взуття та одяг, віддали його до школи, де проходив онлайн-навчання, почали долучати Богдана до спорту. Крім того опікуни купили йому планшет, щоб він гарно вчився і в разі чого міг зв’язатися з мамою.
– На щастя напередодні Великодня знайшлася мама хлопчика, – каже начальник Служби у справах дітей м. Рівне, – тож здійснилося його найбільше бажання – він нарешті обійняв найдорожчу людину.
Ще одна дитяча історія щасливо завершується – для маленької Русланки із Запоріжжя, про яку розповів міський голова Рівного Олександр ТРЕТЯК.
– На початку війни шестирічна Руслана з мамою виїхали із Запоріжжя, дісталися до Києва. А далі маленька дівчинка залишилася в столиці сама… Уявіть, як це: маленькій дитині опинитися самій між тисяч людей під час війни. У супроводі волонтерів перелякана малеча приїхала до Рівного. Тут її прийняла місцева сім’я, поки у Службі в справах дітей шукали маму чи рідних дівчинки. Нещодавно маму Руслани таки знайшли. А напередодні Великодня дівчинка поїхала з нею до рідних. Щастю, яке сяяло з очей Русланки, не було меж! Вірте в дива, бо вони точно трапляються!
Ольга ДАНИЛЮК