fbpx

На Рівненщині проводять повноцінну діагностику захворювання шкіри

Діліться інформацією з друзями:

На тлі пандемії коронавірусу якось мимоволі на другий план відійшли інші, не менш небезпечні інфекційні захворювання. Не стали винятком і дерматовенерологічні недуги.

Окремі з яких мають властивість сезонного загострення. А деякі, як-от хвороби що передаються статевим шляхом, циклового спалаху. Чи не несуть вони, бува, якусь приховану небезпеку рівнянам? Про це розмова журналіста «7 днів» з головним лікарем Рівненського обласного шкірно-венерологічного диспансеру Наталією МАНЯК.

– Наталіє Володимирівно, зараз усі зусилля медицини зосереджені на боротьбі з COVID-19. А яка в нас ситуація зі шкірними захворюваннями?

– У період пандемії коронавірусу протягом 2020-2021 років кількість пацієнтів у дерматовенерологічних закладах, за логікою причинно-наслідкової закономірності, мала б зменшитися. І ми, зважаючи на запроваджені обмеження, теж на це сподівалися. Втім, склалося не так, як гадалося. Бо під час карантину, впродовж якого ми на жоден день не закривалися, не спостерігали, щоб число відвідувачів нашого закладу зменшилося. Швидше, навпаки – збільшилося. Зате стало менше пацієнтів з хворобами, що передаються статевим шляхом. Це факт.

– Отож, хоч якийсь позитив та все ж таки є. Виходить як у відомому прислів’ї: не було щастя, та нещастя допомогло.

– Не хочу за цим фактом робити категоричних висновків. Бо йдеться про статистику. А вона не завжди відповідає реальному стану справ. Адже дехто з хворих на венеричні недуги звертається не до нас, а до приватних установ. А, бува, думає: ай, потім схожу до лікаря. Все це насторожує. І не безпідставно. Адже, якщо вести мову про таку найскладнішу венеричну хворобу, як сифіліс, ми просто в шоці від того, що відбувається. За останні два роки уже маємо два випадки народження дітей із сифілісом. Зараз у стаціонарі знаходиться дитина теж з підозрою на вроджений сифіліс. Це свідчить про те, що не всі хворі обстежуються. Не всі звертаються до кваліфікованого спеціаліста.

– Тобто, немає достовірної інформації?

– Ну, судіть самі. Наприклад, зараз констатуємо, що зменшилася кількість пацієнтів з хворобами, що передаються статевим шляхом. Хоча зменшилася, можливо, лише реєстрація. А чому? Бо по суті ніхто не реєструє. Ми, будучи водночас інформаційно-консультативним закладом, єдині в області, хто уповноважений вести всю статистику заразно-шкірних захворювань та інфекцій, що передаються статевим шляхом. Але Міністерство охорони здоров’я не акцентує на цьому уваги. Тому коли треба, здаємо ці форми. Коли ж не вимагають – ні. Так не повинно бути. Треба, щоб був наведений порядок і чітка взаємодіями між НСЗУ, МОЗ та іншими профільними установами. Ми ж лише виконавці, до того ж – законослухняні: не можемо самостійно ні щось відміняти, ні запроваджувати.

А з венеричними хворобами легковажити не можна, бо вони можуть стати бомбою сповільненої дії. До того ж не можемо достовірно знати, коли та чи інша інфекційна хвороба може дати про себе знати – завтра чи післязавтра. А те, що таке може статися, неодноразово акцентували провідні європейські та  українські науковці-дерматовенерологи. От вони й дослідили, що циклічність загострення проблеми, наприклад, пов’язаної із сифілісом, спостерігається раз на двадцять років. Отож, все може бути. Можливо якраз через це зараз більше випадків вродженого сифілісу в Україні. Бо не всі його реєструють. Багато хто (особливо приватні структури) не хочуть мати зайвого головного болю. Адже необхідне постійне обстеження дитини, мами, тата, всіх оточуючих, необхідний систематичний контроль за дитиною. Я не боюся казати про це відверто, бо так є насправді.

– Наталіє Володимирівно, дедалі частіше доводиться чути про постковідний синдром. Чи спостерігаєте ви його у своїх пацієнтів?

– Аякже! До їх числа передусім належать хворі з гострими і хронічними дерматозами, кількість яких зросла особливо після появи COVID-19. Це не тільки стресові ситуації. Потерпає не тільки нервова система, дається взнаки психологічний стан пацієнта. Ми помітили, що хворих після COVID-19 з дерматологічними захворюваннями, які можуть вражати шкіру, нігті чи волосся, в рази збільшилося. А візьмемо грибкові інфекції! За два роки рівень захворюваності на мікози гладкої шкіри зріс утричі. І тут немає нічого дивного. Імунітет людей падає, особливо внаслідок перенесеного ковіду. Тобто організм фактично стає беззахисним перед будь-якою інфекцією.

Якщо у світі, можливо, ще не систематизували, які прояви захворювань шкіри після COVID-19, то вже створили атласи, де вказано, на який день чи тиждень з’являються прояви недуги шкіри. Деякі хвороби проявляються через півроку, а то й через рік. Думаю, з часом вчені світової дерматології систематизують це і однозначно буде виявлений якийсь постковідний синдром, що стосується недуг шкіри.

– Словом, про зменшення дерматологічних захворювань наразі не йдеться?

– Не скажу, що кількість шкірних захворювань загалом зменшилася вже хоча б тому, що живемо у період алергізації населення земної кулі. Ми не можемо заховатися у целофановий пакет і уникнути аероалергії, побутової алергії. Не кажу вже про якісь спадкові захворювання шкіри, яких так само дуже багато. До речі, дерматовенерологія нараховує понад тисячу дерматологічних захворювань, близько трьох тисяч синдромів і симптомів. Коли ж говорити по суті, то постійно спостерігаємо, що кількість хворих серед мешканців області з псоріазом збільшилася. Число хворих на атопічний дерматит зростає, випадки проявів різних видів екземи множаться. Ще дуже турбують такі автоімунні захворювання, як склеродермія, червоний вовчак, пухирчатка. Можливо, не в рази, але однаково зростає кількість пацієнтів, які звертаються до нас за допомогою. Це не лише в нашому регіоні, а в цілому по Україні.

– Чому тоді ні-ні, та й порушується питання про оптимізацію дерматовенерологічних закладів або їх об’єднання?

– В усьому має бути системність. Я так вважаю. Якщо, скажімо, на рівні держави чи Національної служби здоров’я України вирішується, що деякі окремі юридичні структури, як шкірвендиспансери, не потрібні, тоді це одне. Але якщо зважено підійти до ситуації в регіонах, то зовсім інша справа. Бо в Україні на сьогодні функціонує лише чотири стаціонарних відділення, в тому числі й наше, яке завжди заповнене. Там постійно знаходяться хворі, які потребують стаціонарного лікування.

Тому я, та й не тільки я, а й лікарі-дерматологи, як і хворі, категорично проти абсурдних реорганізацій. Треба пам’ятати про те, що наша установа – інфекційний лікувальний заклад. Ідеться не тільки про гострі й хронічні дерматози. У нас велика кількість інфекційних захворювань. Це заразні шкірні недуги грибкової етіології, інфекційної теології, стафілокок, різні піодермії. Отож має бути чітке дотримання інфекційного режиму, який стосується дерматовенеролічного закладу.

Та й взагалі, якщо бути відвертим, не хотілося б, щоб у кулуарах точилися дискусії про те, чи потрібний області медичний заклад, який, до речі, безперервно працює з 1944 року. Все негативно позначається не лише на працівниках, а й на пацієнтах.

– Але ж у рамках медичної реформи відбувається суцільна оптимізація лікувальних установ.

– Ми це розуміємо і не проти оптимізації. Більше того, вже провели її. Зокрема, у 2020 році скоротили 17 штатних одиниць. Хоча це було дуже боляче. Втім, закрили харчоблок. Натомість уклали угоду з кейтеринговою компанією. Тобто пацієнти, як і раніше, харчуються в повному обсязі. На жаль, довелося відправити на заслужений відпочинок чотирьох досвідчених лікарів.

– До речі, що давалося найважче під час адаптації до роботи в нових умовах?

– Напевно, знайти порозуміння з пацієнтами, щоб вони приходили до нас за електронними направленнями сімейних лікарів. Було дуже багато скарг і невдоволень. Зараз ситуація вирівнялася. Пацієнти приходять з електронними направленнями. Дякуємо облраді за те, що дозволила внести зміни до статутів. Тепер самостійно затверджуємо платні медичні послуги. І це добре. Бо коли пацієнт не хоче звертатися до свого сімейного лікаря за направленням, тоді він через термінал проплачує послуги і отримує їх у нашому закладі.

Налагодивши співпрацю з Національною службою здоров’я України, надаємо медичну допомогу за двома пакетами: амбулаторне і стаціонарне лікування. Якщо станом на 1 квітня за надані послуги ми отримали від НСЗУ 440 тисяч, то зараз ця сума становить мільйон 40 тисяч гривень. Тобто ми забезпечуємо стаціонарне відділення медикаментами, харчуванням і хімреактивами, повністю покриваємо зарплату. Так, не можемо в повному обсязі зробити ремонт. Але для функціонування закладу грошей у нас вистачає.

Та головне навіть не це, а те, що в нашому закладі працюють досвідчені, кваліфіковані спеціалісти, які мають вищу категорію. Оскільки в нас функціонує стаціонарне відділення, ми є центром навчання інтернів.

Оснащені необхідним обладнанням. Маємо сучасний УЗД-апарат, за який дуже вдячні депутату Верховної Ради Олександру Ковальчуку та його помічниці Олександрі Ковальчук. Тепер обстежуємо всіх пацієнтів, які цього потребують. Бо дуже часто дерматологічна патологія пов’язана з проблемами внутрішніх органів.

Варто зауважити, що в нас надається сучасна медична допомога для лікування псоріазу, атопічного дерматиту, червоного вовчка, плоского лишаю та багатьох інших дерматозів. На цей метод лікування спостерігається доволі великий попит. Крім того, займаємося біопсією шкіри, якщо трапляються складні випадки. Працюємо з лабораторіями Києва та інших міст, які мають вихід на європейські лікувальні центри. Тобто у нас досить високий рівень діагностики. До того ж ми єдині в області, хто проводить повний блок обстежень на сифіліс. А ще проводимо кріотерапію, діагностику гострих та хронічних дерматозів.

– Отож можна сказати, що Рівненській обласний шкірно-венерологічний диспансер поза будь-якою конкуренцією?

– Ми абсолютно не проти будь-якої здорової конкуренції. Втім, мова зараз не про це. Безперечно, молодь, яка приходить у дерматовенерологічну галузь – толкова, розумна. Але вона хоче заробляти гроші. А їх найлегше заробити на косметології. І так в усьому світі. Однак ніхто не відміняв хронічні хвороби бабусі, в якої пенсія дві тисячі гривень. У того ж безхатька в якого короста, і він немає куди подітися. Врешті-решт у багатодітної мами, яка має право на безкоштовне лікування. Якщо не буде таких установ, як наша, не знаю, що й буде. Так, у нас зараз наявна здорова конкуренція з приватними закладами, ринкові відносини. Але жоден приватний лікар не поставить правильно діагноз без повноцінної діагностики та навіть без досвіду, який мають наші лікарі.

Спілкувався Василь ГЕРУС