Літній чоловік, який є вимушеним переселенцем із Донецької області, знайшов прихисток у Мізоцькій громаді. Він не сидить склавши руки, а має собі заняття — на волонтерських засадах день за днем розчищає алею старовинного, але занедбаного парку в селищі Мізоч.
Про таку гідну ініціативу розповіла місцева жителька Olga Yephimchuck.
” Так сталося, що останні дні часто ходжу з дітьми до центру. Хочу поділитися приємним враженням, яке справив на мене цей немолодий чоловік, який щодня у нашому парку метр за метром розчищає центральну алею”.
“Я не знаю його імені. Зупинилася, подякувала йому за працю. Він ВПО, тобто внутрішньо переміщена особа. Розмовляє українською. Дякує, що громада надала прихисток. На душі якось тепло стало від такої людяності. І протилежне відчуття, коли побачила лаву біля пам’ятника Шевченку…Думаю, це робота наших “нєдорослєй”. Людина, якщо вона людина, залишається такою завжди і всюди”, — наголосила жінка.
У коментарях до її допису люди розповідають, що парк в Мізочі, знаходиться біля будинку інтернату і має давню історію.
“Так він дуже старий, ще за часів Польщі, проживав там граф Дудін-Карвіцький. Нажаль зараз там не так гарно як колись”, — розповідає Оля Поліщук.
Ольга Єфімчук розповідає, що кілька років тому місцеві активісти створили групу для прибирання у парку, але охочих попрацювати було мало, засобів теж не висчачало. Підтримки у влади вони отримали.
Алею, яку прибирає нині волонтер-переселенець була чистою у другій половині 80-х минулого сторіччя.
“Тоді силами підприємств, організацій та установ (в Мізочі їх було 36), вдалось відновити цей парк, якому 225 років. Було прокладено доріжки, відновлено насадження, виготовлено дерев’яні конструкції казкових персонажів, ігровий майданчик-фортецю для наймолодших,24 лавочки і накриту сцену «Зеленого театру», велике шахматне поле і Будинок природи, який діяв у школі-інтернаті.
Дні молоді, Зимові селищні спартакіади, свято Зустрічі Весни, Івана Купала, день рибака…парк став осередком дозвілля мізочан завдяки ентузіастам КСК — культурно -спортивного комплексу, відомого і за межами області”, — пригадав Василь Петрович Петрук.