fbpx

На Дубенщині замироточила ікона святого Миколая

Діліться інформацією з друзями:

У селі Гнатівка Дубенського району в будинку хворої на рак жінки замироточила ікона. Спочатку краплі мира образ святого Миколая виточував прозорі, як сльоза. А потім щодня стали мінятися барви. І запах на обійсті стояв такий, наче у церкві…

Велике випробування випало на долю родини Рокицьких. Сергій та Марія виховували двох діток. Жили в любові та злагоді. Та раптом молода жінка відчула себе погано. Поїхали на обстеження у Луцьк – і там повідомили невтішну новину.

– У жінки пухлинка була, – розповідає вдівець. – Лікар сказав, що ми вчасно приїхали, треба оперувати. Просив не зволікати, приїхати на операцію якнайшвидше. А знаєте, як то воно виходить… Привіз я Марію через півроку. В лікарні сказали, що вже запізно, там таких операцій не роблять, бо метастази всюди пішли.

– Тоді я впросив у Луцьку в онкодиспансері взятися за дружину, – веде далі Сергій. – Лікарі подовжили їй життя на кілька років. До цієї біди ми були люди віруючі, але в церкву ходили нечасто. А як дружина захворіла, стали їздити по монастирях. В одному із них Марія вибрала собі іконку святого Миколая. Ми купили її і повісили в себе у спальні.



…Якось образ впав зі стіни. Марія його повісила, але невдовзі образ святого Миколая знову опинився на підлозі. І всередині з’явилися краплі.

– Пам’ятаю, я у полі був. Телефонує жінка: «У нас щось в хаті з іконою. Почав Миколай плакати, з очей сльози йдуть». Я – додому. Дивлюсь, і справді образ мокрий. Поставили ікону на стіл, а під нього – тарілку.

З того часу з ікони почала стікати рідина. Спочатку прозора, потім кольорова. Барви мінялися ледве не щодня. Бувала зелена, як травичка, темно-фіолетова, жовта чи блакитна й червона, аж кривава… При цьому своїх кольорів сам образ не міняв. А ще аромат від ікони йшов сильний і теж щодня мінявся. Навіть на подвір’ї стало незвично пахнути, як у церкві.

Новина про диво в родині Рокицьких миттю облетіла село. Стали сходитися до їхньої хати люди з усіх вулиць, тоді – приїжджати з околиці, сусідніх районів і навіть областей.

– Тут щодня стільки машин стояло! – згадує чоловік. – Тисячі людей щодня приходили. Були навіть із Києва.

Коли в кімнаті сиділи люди, образ не мироточив. Та тільки виходили всі (навіть на кілька хвилин), миро точило з великою силою, мисо­чка ставала враз повною. А в останній день, перед тим, як ікону ми вирішили віддати у монастир, ладаном кидало!

Рокицькі передали святиню в жіночий монастир у селищі Млинів – Свято-Вознесенський скит.

– Часто до нас на Службу Божу приїжджала й Марія, – розповідає клірик монастиря Петро Набочук. – Позаминулої неділі її привезли геть слабку на возику, аби могла послухати слово Боже. Так вийшло, що тоді востаннє посповідалася і причастилася…

У труну Марії вклали образочок святого Миколая – небесного заступника, через якого Господь показав у Гнатівці свою присутність.

Наталія КРАВЧУК, https://wz.lviv.ua

 

Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»